Недавно сваха мені зателефонувала. – Ваш син зовсім не бере участі у вихованні дітей! На мою Яну вже лячно дивитися. Вона 45 кілограм важить. Зате ваш синок до сотки дотягає. – Та мій Назар має метр дев’яносто, може і дотягає. А потім додала. – Якщо так і далі буде продовжуватися, то я її з дітьми заберу до себе. Ось тоді ваш син і одумається. – А за що ж вони жити будуть, свахо? Я вже не стрималася. – Та ваша дочка живе як принцеса. І хата і в хаті. І на курорти їздять, – але цього ви не бачите!

На те, що мій син Яну з дітьми забезпечує, сваха очі закриває. Вона бачить одне.

Ну це смішно, люди добрі. Та хлоп працює, щоб дружину і дітей забезпечити, а сваха мені видзвонює, якщо не буде мій Назар хоч трохи Яні допомагати, то вона дочку з онуками до себе забере.

Та інші навпаки плачуть, бо важко чоловікам зараз з роботою, а та ниє.

Ми з чоловіком з Хмельницької області самі. Живемо в районному центрі. Вже на пенсії. Діти створили свої сім’ї. Бачимось з дітьми не часто, бо пороз’їжджалися вони по областях.

Молодший наш син одружився на Яні, коли йому було 27.

Син наш керуючий мережею ресторанів “Пузата хата”.

Робота важка і вимагає постійної уваги. Він працює з персоналом. Назарко наш отримує хорошу заробітню плату, це я не з чуток знаю. Яна ж сидить дома з дітьми. Старшій онучці 8 років, а меншій три скоро буде.

Назар рано йде і пізно приходить. Ясно, що він не має сил ще помагати Яні з дітьми.

Сама Яна ніколи мені не скаржилася. Коли друга онучка народилася, я на два місяці до неї їздила, бо розуміла, що одній з двома справді важко. Сваха лише дзвонила і моралі читала дочці – вона ж працює.

І ось недавно мене почала сваха не лише дзвонити і вітати зі святами, а пред’являти претензії.

– Ваш син зовсім не бере участі у вихованні дітей! На мою Яну вже лячно дивитися. Вона вже 45 кілограм важить. Зате ваш синок до сотки дотягає.

Та мій Назар має метр дев’яносто, може і дотягає, тільки він не товстий, як каже сваха.

Мені її тон відразу ж не сподобався. А потім додала.

– Якщо так і далі буде продовжуватися, то я її з дітьми заберу до себе. Ось тоді ваш син і одумається.

– А за що ж вони жити будуть, свахо?

Я вже не стрималася.

– Та так як ваша дочка живе, ні одна її подруга не живе. І хата і в хаті. І на курорти вони їздять, – але все добре моя сваха не бачить, а те, що її дочка “зашивається” – саме на очі лізе.

Та мій син також не віл, щоб і їх всіх забезпечувати, і приходити додому і ще дітей няньчити. На те вона і мама. Та нам колись ніхто не допомагав і всі мовчали.

Гроші є, і вже добре…

Хіба не так?

Автор – Наталя

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!