Нeнaвuсть зaвдoвжки в життя: Я не знала інших родичів. Ми жили удвох: я і мама. Вона мене нeнaвuділа. Кoли я пiшла у школу з рoзпyщеним волоссям, вoна пiдстpигла мeне пiд хлопчика…

Життя у мене склалося зовсім не легке, я ніби завжди була самотньою. Росла зі своїми думками і проблемами наодинці. Я не знала інших родичів. Ми жили удвох: я і мама. Вона мене ненавиділа. Мені не можна було ходити в гості, користуватися косметикою, красиво одягатися, носити інші зачіски, крім коси.

Якось я пішла в школу з розпущеним волоссям. Мама дізналася про це і зробила мені стрижку під хлопчика. Прочухана я отримувала років до 17.

У 18 років я втекла з дому. Автостопом дісталася до іншого міста. Звичайно, спочатку було важко.

Я бралася за будь-яку роботу, щоб прогодувати себе. Згодом все налагодилося, я навіть змогла закінчити інститут.

На третьому курсі я вийшла заміж за хлопця старшого за мене на чотири роки. Після інституту я хотіла йти працювати за фахом, але не склалося: я пішла в декрет. Мені пощастило з чоловіком.

Він був настільки турботливим, надійним і чуйним, що це я повинна була носити його на руках.

Нашій принцесі було 4 роки, коли її відвезли на швидкій в лікарню з анaфiлaктuчним шоком. Алeргія на арaхіс. Лiкар, який лікував мою дочку, впізнав мене.

Ми з донькою дуже схожі. І тільки-но глянувши на неї, він відразу згадав мене в її віці. Лікар був братом мого тата. Він і розповів мені причини нашого з мамою самітництва.

Я народилася в повноцінній сім’ї, у мене був молодший брат. Ніхто так і не дізнався, звідки я взяла арахісову шоколадку. Я пригостила брата, дворічному малюкові стало погано.

Але швидка до нього не встигла. Коли тато став наполягати здати мене в дитбудинок, родичі вирішили забрати мене до себе.

А мама зібрала мене і ми поїхали. Чому вона мені не розповіла? Тоді моя дочка не виявилася б під зaгрозою.

Коли дочку виписали, ми з’їздили до моєї мами. Вона жила там же, одна. Мені вона не зраділа, але виявила бажання іноді бачити внучку.

Я так і не змогла зрозуміти, чому вона вирішила що життя з нею краще за життя в дитячому будинку?

Як можна було в усьому, що трапилося звинуватити п’ятирічну дівчинку і все життя мyчити?

Я не знаю.