Нещодавно мені донька зателефонувала в Італію, і попросила гроші на машину. Зять хоче автомобіль, донька просить мене, щоб я їм допомогла, мовляв, дуже треба – і для роботи, і для життя. Я вже майже погодилася, але розповіла про це одній своїй подрузі, тут, в Італії. Так вона мене не підтримала, навіть насварила. Вона вважає, що ці гроші я маю сину віддати, або йому машину купити, а не зятю, а то якось не дуже справедливо виходить, що доньці все, а сину нічого

Дітей у мене двоє: син і донька. Але так склалося, що доньці я більше допомагала, бо вона біля мене залишилася, а син одружився і пішов жити до своєї дружини.

Не буду приховувати, невістка мені теж не подобалася, тому я до них не ходила, і до себе не кликала.

Син у мене як золото – і розумний, і красивий, я все мріяла, яку ж він мені невістку приведе. А він вибрав собі за дружину розлучену жінку з дитиною. Я його відмовляла від цього вчинку, але він мене не послухав. І це нас з сином дещо розвело на життєвій дорозі.

А донька моя нічого, заміж вийшла, привела чоловіка до нас додому. Зять виявився хорошим хлопцем, дуже мені подобається, ми з ним з самого початку стали добре ладнати.

Ну і так вийшло, що внуків від доньки я любила, бо вони біля мене жили. А внуків від сина я і не знала, та й вони мене теж.

Так ми собі і жили. А 12 років тому я на заробітки в Італію поїхала, мені мій зять допоміг виїхати, за що я йому дуже вдячна, бо за цей час я непогано доробилася.

Я свій будинок в селі так відбудувала, що не впізнати його зараз. Всі гроші я доньці висилала, а вони з чоловіком хазяйнували – робили все на свій смак, я не втручалася.

Останнім часом я вже менше їм грошей висилала, бо всі роботи вже в основному виконані, а стала собі трохи гроші складати, щоб в старості не залежати ні від кого.

Нещодавно мені донька зателефонувала в Італію, і попросила гроші на машину. Зять хоче автомобіль, донька просить мене, щоб я їм допомогла, мовляв, дуже треба – і для роботи, і для життя.

Я вже майже погодилася, але розповіла про це одній своїй подрузі, тут, в Італії. Так вона мене не підтримала, навіть насварила. Вона вважає, що ці гроші я маю сину віддати, або йому машину купити, а не зятю, а то якось не дуже справедливо виходить, що доньці все, а сину нічого.

Подруга розповідає, що вона теж має двоє дітей, але все зароблене ділить між ними порівну, бо не можна між дітьми різницю робити.

Я з нею згідна, але ж син у мене нічого і не просить, він сам вибрав собі дорогу в житті.

А біля доньки з зятем я таки доживати буду своє життя, і саме вони мені в старості стакан води подадуть.

Одним словом, я вже й сама заплуталася, не знаю, що робити? Купити зятю машину, як просить донька, чи віддати гроші рідному синові, або, принаймні, запропонувати?

Яка ваша думка? Як буде правильно?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.