Нещодавно моя свекруха занедужала, на лікування витратила всі заощадження, дуже важко їй. Тепер чоловік мені щодня говорить, що я маю звільнитися з роботи і доглядати за нею, а якщо ні – він доглядальницю найме. Я така здивована. У нас же немає таких грошей
Хочу заздалегідь зазначити, що про це вже вся рідня знає, всі співчувають дуже, але поки мовчать.
Ще зовсім не так давно, кілька років тому свекруха Тетяни була сповнена сил і життєвої енергії. Молоде подружжя, в той час, лише одружилося, і Людмила Андріївна натхненно вказувала їм, як потрібно робити ремонт в подарованій нею молодятам немаленькій квартирі, як невістці правильно готувати страви чоловікові, а синові не забувати про матір: щовихідних приїжджати до неї та цікавитися її життям щодня, і краще не забувати привозити гостинці, щоб мама потім не бідкалася сусідам.
Загалом мати усім роздавала поради, як кажуть, на право і на ліво.
Людмила Андріївна, до слова, сама досить рано залишилася без чоловіка, його не стало і жінка ростила єдиного сина абсолютно одна, намагаючись дати йому все саме найкраще, що тільки могла дати, аби йому жилося не гірше ніж іншим дітям.
Квартиру цю вона заробила сама, їздячи на заробітки до Польщі чимало років за товаром і перепродуючи в складні дев’яності, коли її син був ще зовсім маленьким хлопчиком.
А от Тетяні, чесно кажучи, не дуже подобався ентузіазм матері чоловіка, адже вона постійно командувала усім, чим тільки могла, але жінка слухалася її і не суперечила до пори до часу.
Терпіння невістки скінчилося приблизно через рік після весілля, коли Тетяна вже чекала дитину, а Людмила Андріївна жваво нав’язувала їй свою думку з приводу вибору дитячого ліжечка, одягу, кольору шпалер і навіть імені, загалом, хотіла, щоб все було саме так, як хоче вона.
Жінки посварилися в той день, і відтоді практично не зустрічаються. Внучку син возить до бабусі один, тому що не хоче, щоб ситуація ще більше ускладнилася.
Нещодавно у Людмили Андріївни виникли проблеми із зором. Жінка на всі процедури витратила всі свої заощадження, які відкладала чимало часу, але краще їй не стало. Літня жінка практично нічого не бачить, не може вийти з дому, ледве обслуговує себе сама.
– Мій чоловік каже, що ми повинні допомагати його матері зараз чим можемо, адже це його мама, яка жила для нього, нічого не шкодуючи. Він навіть запропонував мені звільнитися з роботи і доглядати за його мамою. Але це якось зовсім не серйозно! Я ось тільки вийшла з декрету, оформила доньку в садочок, нам зараз гроші потрібні, тому я й працюю, адже таж заощаджень немає, гроші, які відкладали, скінчилися давно, ціни ростуть мало не щодня на все. Не хочу знову сидіти в чотирьох стінах, а тим більше слухати цілими днями його маму. Хочу змінити наше життя, приносити в дім якусь копійку, щоб усім нам жилося трохи легше у такий зараз непростий час.
Тетяна дуже не хоче допомагати своїй свекрусі сама, та й чоловікові намагається заборонити робити щось для своєї матері.
– Чоловік якось сказав мені, що раз я не хочу доглядати за його матір’ю, то він найме доглядальницю! Уявляю скільки це буде коштувати! У нас немає стільки грошей на це! Я проти цього, звичайно, теж вигадав мені! Нехай краще в будинок для літніх людей її оформить або як там це зараз називається?
Я слухала свою подругу і не могла збагнути, підтримувати її чи ні, адже вони живуть з чоловіком у квартирі, яку подарувала свекруха їм свого часу, вона ж на неї заробляла так багато років, а сама далі в однокімнатній жила.
Яка б вона погана не була, але невістка від квартири не відмовляється, лише свекрухи не хоче бачити у її власному домі.
Тетяну можна зрозуміти, свекруха ніколи не любила її. Але хіба вона правильно робить?
