Нещодавно сестра чоловіка проговорилася, що мій чоловік щомісяця віддає своєї матері по дві тисячі гривень. Сам Юрій мені про це не повідомляв, а я в його доходи не втручалася. Зазвичай ми витрачалися приблизно порівну – то я куплю продукти, то чоловік, а квартплату за нас оплачували мої батьки.

Так склалося, що моя родина досить забезпечена. Батьки працюють на хороших посадах, вони ще не пенсіонери. Зате в дитинстві я була обділена батьківською увагою – мати пропадала на роботі до глибокого вечора, батько мотався по відрядженнях. Але плюсом в цій ситуації було те, що батьки непогано заробляли і змогли заробити мені на двокімнатну квартиру. Також прикупили однокімнатну для себе, на старість, яку в даний час здають.

Після школи я поступила в університет і спокійно вивчилася, не думаючи про хліб насущний. Професія вчителя мені дуже подобається. Працюю по спеціальності. Два роки тому я вийшла заміж. У мого чоловіка, Юрія, своєї квартири не має, тому після весілля він переїхав до мене.

Крім Юрія в родині є ще один брат і молодша сестра. Мати вийшла на пенсію, батько ще працює, але пенсію теж отримує. У родині чоловіка ставлення до дітей дуже споживче. Після закінчення школи дітям відразу пропонується починати жити самостійно. Така ось пародія на американський тип виховання. Тільки з подальшим навчанням ніхто не допомагає.

Старший брат, відслуживши в армії, підписав контракт на військову службу. Через кілька років одружився, взяв квартиру в кредит, в сім’ї народилася дитина. І ось тут почалися прохання від батьків про грошову допомогу. Мати якраз вийшла на пенсію, а різницю її зарплати з пенсією пропонувалося оплачувати старшому синові. І той без суперечок погодився.

Аналогічна ситуація тепер відбувається і з моїм чоловіком. Не встиг він одружитися, як рікою потекли прохання. Батьки Юрія далеко не бідні. У них є квартира, дача, і два гаражі. Останній шматок хліба не доїдають. Спадщина в цій сім’ї визначена заздалегідь – квартира дістається молодшій доньці. Таке рішення вже давно прийняв мій свекор. На його думку, дівчинці дуже важко заробити на житло, а сини ж чоловіки, повинні крутитися самі. Синів, правда, не зовсім обділили – їм дістанеться по гаражу. Доля батьківської дачі поки невідома.

Ми з чоловіком отримуємо приблизно однакову зарплату. Плюс мої батьки допомагають – оплачують комунальні послуги. Вони здають свою другу квартиру, а оренда житла якраз покриває оплату комунальних послуг для себе і дочки.

І ось нещодавно абсолютно випадково я дізналася, що чоловік щомісяця віддає своєї матері по дві тисячі гривень. Проговорилася сестра Юрія. Чоловік мені про це не повідомляв, а я в його доходи не лізла. Зазвичай ми витрачалися на харчування приблизно порівну – то я куплю продукти, то чоловік. Тільки на відпустку відкладали разом. На свої забаганки в вигляді манікюру і вій, я заробляю сама.

Те, що чоловік віддає гроші своїм батькам, мені дуже не сподобалося. Раптом я почала помічати і інші неприємні моменти: ми задумали купити новий телевізор – у Юри скінчилися гроші, тому оплатила я; друзі запросили нас на день народження – чоловік знову з пустим гаманцем, а я вкладаюся в подарунок за обох; вирушили на новорічні свята в ресторан – знову оплатила я.

Спочатку я промовчала і стала обдумувати цю ситуацію, спробувала змиритися. Я заспокоювала саму себе, адже не знала ж раніше і все було добре. Але від поганих думок не сховаєшся. Довелося поговорити з чоловіком. Я чесно висловила свої сумніви. Мене турбував один момент – живемо ми у мене вдома, квартиру оплачують мої батьки. Виходить, що ми допомагаємо батькам Юри за рахунок моїх батьків.

Тоді я запропонувала самим оплачувати комунальні послуги, відмовившись від допомоги батьків. Та й весь сімейний бюджет я вирішила переглянути. Чоловікові я запропонувала ділити витрати порівну, а із залишків нехай виділяє мамі скільки хоче. Чоловікові така розмова звичайно не сподобалася.

За своїх батьків йому стало прикро. На думку Юри, мої батьки забезпечені і нічого не потребують, а його мати пенсіонерка, батько отримує не так багато, плюс сестра школу закінчує, їм допомога зараз дуже необхідна. Та й дружина не бідує, цілком може сама собі щось купити, від його грошей  їй легше не стане. Грошей він батькам все одно буде давати. Дружині теж буде виділяти за комунальні послуги. Але! Половину! За себе!

Від таких розмов в сім’ї трапився розлад, кожен залишився при своїх образах. Тепер я вже подумую над розлученням. Чоловік же, навпаки, заспокоївся. Його влаштовує все і він щиро не розуміє, в чому проблема. На його думку я дуже егоїстично повела себе в цьому питанні. Адже допомагати потрібно тільки тому, хто цього потребує.