Нещодавно я підслухала прощання мами з донькою в аеропорту. Вони обмінялися дуже дивними словами. Такого ще не чула – чесно вам кажу!

Дівчина ось-ось повинна була полетіти, тому вони обнялися, і мама сказала:

– Я люблю тебе, і бажаю тобі ВСЬОГО.

Дочка відповіла:

– Мамо, твоя любов – це все, що мені було потрібно. Я теж бажаю тобі всього, мамо.

Вони поцілувалися, і дівчина пішла.

Після цього мати підійшла до вікна, біля якого сиділа я. Я помітила, що вона була готова розплакатися, але я вирішила не втручатися в її особисте життя. І тут вона перша звернулася до мене, запитавши:

– Ви коли-небудь прощалися з кимось, знаючи, що це назавжди?

– Так, – відповіла я. – Вибачте за питання, але чому ви попрощалися назавжди?

– Я вже стара, а вона живе дуже далеко. Думаю, що наступного разу вона прилетить лише на мої похорони, – відповіла жінка.

Мені потрібен якийсь час, щоб «перетравити» цю трагічну заяву. А потім я запитала:

– Прощаючись, ви сказали: «Я бажаю тобі всього». Можна дізнатися, що це значить?

Вона почала посміхатися.

– Це побажання в нашій родині стало традицією. Воно передається з покоління в покоління. Мої батьки постійно бажали це своїм друзям і близьким.

Вона замовкла і задумалася, а потім посміхнулася ще ширше.

– Коли ми говоримо: «Я бажаю тобі всього», ми маємо на увазі:

Я бажаю тобі достатньо світла, щоб твоє життя було яскравим.

Я бажаю тобі досить дощових днів, щоб ти сильніше цінував сонячні.

Я бажаю тобі достатньо щастя, щоб твоя душа цвіла.

Я бажаю тобі досить болю, що ти міг відчувати навіть найменші радості.

Я бажаю тобі досить перемог, щоб ти завжди досягав бажаного.

Я бажаю тобі досить втрат, щоб ти гідно оцінив все, чим володієш.

Я бажаю тобі достатньо зустрічей, щоб ти міг переживати прощання.

Після тих слів вона розплакалася і пішла.

Кажуть, що потрібна хвилина, щоб знайти особливу людину. Година, щоб оцінити її. День, щоб полюбити її. І ціле життя, щоб забути…