Незважаючи на благання матері, Микола вирішив піти з дому та жити окремо. Він так і не міг зрозуміти ставлення батьків до його так званої сестри.
Коли Миколі виповнилося 21, він уже відчайдушно мріяв з’їхати з батьківського будинку. Незважаючи на сльозні благання матері, він таки вирішив зняти кімнату в гуртожитку, не в змозі більше терпіти життя зі своєю так званою сестрою Ольгою.
Йому було важко зрозуміти, чому батьки пробачили її після її минулих вчинків. У Миколи та Ольги, що виховувалися як “двійнята”, було гармонійне дитинство до головного одкровення, коли їм було по 13 років.
Сховавшись у шафі в будинку бабусі, вони підслухали розмову , в якій з’ясувалося, що Ольга не є біологічною сестрою, а була вдочерена після відходу на той на світ її рідної матері, яка лежала з мамою Миколи в одній палаті.
Це відкриття призвело до розриву між ними, і Ольга стала ворожою та скривдженою по відношенню до сім’ї. Дівчина пішла з дому у 18 років через свої бурхливі особисті стосунки, але повернулася через 3 роки, вся в синцях і шукаючи притулку.
Незважаючи на заперечення Миколи, батьки прийняли її з розкритими обіймами, вибачивши і задовольнивши всі її потреби. Розчарувавшись і відчувши, що його зрадили, Микола вирішив піти з дому, не в змозі винести того, як батьки доглядають Ольгу.
Він відчував себе обдуреним і вирішив дистанціюватися від недоречної, на його думку, прихильності батьків до його сестри.
