Одружився з молодою, а закохався в її 40-річну маму: Невстояв від запашних пиріжків, яких юна дружина не вміла готувати

Я вийшла заміж рано, закохалася в свого викладача в універі, він був старший за мене на 15 років. Перший рік мені здався казкою, він буквально носив мене на руках, а потім він став занудою. Почалися претензії, що не вмію готувати, занадто багато витрачаю, одягаюся, не як він хоче. Джерело

Загалом, другий рік ми вже жили як кішка з собакою, він часто називав мене дyрнoю, просив дорослішати, а мене це страшно ображало, адже коли ми одружилися я була такою ж. Моя мама завжди була проти цього шлюбу і говорила, що все це занадто рано, але їй довелося прийняти Віктора і вони навіть стали нормально спілкуватися.

А потім ми посварилися, і я пішла від нього додому. Мама жила на дачі все літо, тому квартира була в повному моєму розпорядженні. Якось поїхала провідати маму на дачу, а за столом з величезною горою пиріжків і вuном сидів задоволений Віктор. Я спочатку подумала, що це він через маму хоче зі мною помиритися, але яка ж я опинилася наївна дуpочка – він проміняв мене на пиріжки і борщ! Ненавиджу їх обох – зрадники »

До кінця осені Віктор подав на розлучення і маман переїхала до нього. Вона спочатку просила вибачення у дочки, але зустрівши повне нерозуміння і крики типу: – «Відбила мужика», перестала це робити. Тепер вони практично не спілкуються, а дочка розповідає всім, що її мати рідкісна свoлота, їй пора про клiмaкс думати а не про любов,  і вона викреслила її з життя. Тільки ось живе вона поки в мамкиной квартирі і з’їжджати нікуди не збирається.

Природно, що у всій цій історії найбільше винен цей кoзлuна, який одружився на молоденькій і думав, що вона за рік набереться досвіду як сорокарічна. І отримає він юну і свіжу красуню, яка вміє пекти пироги і бути розсудливою.

Дuка історія, з мамою мужика ділити мінімум дивно, а максимум нерозумно. Як у них там складеться – це їхня справа, але судити їх, як мені здається, не має права навіть дочка.

Найпростіше – пробачити, зрозуміти і відпустити. Адже нову маму, навіть таку велелюбну, ніхто не подарує. Хіба ні?