Оксана вперше приїхала в Україну. Дочка плакала від щастя. Нарешті мама повернулася.
Зараз мова йде про високооплачувану, але важку роботу, про досить успішного, але не коханого чоловіка, про кар’єрний ріст, але чужу країну.
Останній пункт стосується Оксани. Протягом десяти років вона самотужки виховувала свою донечку Марину. Коли їй тільки виповнилося вісім років, чоловік покинув сім’ю. Оксана тяжко працювала, але грошей їм зовсім не вистачало. Оксана дуже хотіла, щоб донечка гарно одягалася, мала нові іграшки, щоб вона могла побачити море. Але завжди бракувало коштів.
Одного разу Оксана домовилася зі своєю рідною сестрою про те, що вона залишить у неї Марину, а сама поїде на заробітки закордон. Іспанія не зустріла її з відкритими обіймами. Вона не знала мови, культури — все це було великим мінусом. Знайти роботу було вкрай важко, але Оксана не здавалася.
Вона згадала, що її хороша подруга зі школи ще декілька років тому поїхала в Іспанію на роботу та описувала, як тут добре живеться: «Як я могла забути про це», — крутилося в думках. Жінка оглянулась довкола себе : «І де ж це красиве життя?» Хоч би що там було, Оксана знала: це її шанс.
Жінка поміняла сім-картку і вирішила зайти в одну із соцмереж, щоб знайти свою однокласницю.
Оксана написала про те, що зараз вона проживає у Мадриді та терміново потребує допомоги. На відповідь вона очікувала недовго. Однокласниця одразу ж написала свій номер телефону, і запропонувала зустрітися на чашку кави. Після зустрічі, подруга забрала Оксану жити до себе, а згодом знайшла їй роботу. Через декілька місяців Оксана призвичаїлася, почала непогано заробляти, а згодом надіслала першу посилку рідним.
Через чотири роки Оксана вперше приїхала в Україну. Дочка плакала від щастя. Нарешті мама повернулася.
— Сонечко, ти так підросла. Я завжди скучала за тобою, — говорила Оксана донечці.
— Мамо, ти ж більше не поїдеш в Іспанію?
Оксана не могла відповісти донечці, тому що знала, що скоро знову поїде. І вже через два місяці вона зібрала свої валізи й знову поїхала.
Життя в Іспанії Оксані дуже сподобалося, вона продовжувала надсилати гроші та подарунки своїм близьким та рідним. Додому зовсім не тягнуло. Подруга постійно переконувала, що не варто їхати. В Іспанії все є: гроші, красиве життя, робота. Оксана повернулася в Україну тільки через 3 роки, на випускний доньки.
Марина стояла у гарній сукні посеред актового залу й співала разом зі своїми однокласниками: «Ви найкраще, що маю в цьому житті. Я люблю Вас батьки, рідні мої! Ви завжди біля мене, вдень і вночі…». Дівчинка зі смутком розуміла, що співає цю пісню не мамі, а тітці, яка виховувала її змалечку. А з Оксаною, коли та приїхала з Іспанії, Марина не мала про що поговорити. Мама привезла гостинці та гроші. Оксана стояла в кінці залу й плакала, розуміла, що вже давно стала для донечки чужою.
Того ж вечора, Оксана вирішила поговорити з Мариною і попросити вибачення за те, що не змогла стати для неї справжньою матір’ю. Вони довго сиділи на кухні та розмовляли. Вже через декілька тижнів Оксана почала виробляти документи й для своєї донечки, бо більше залишати її без материнської любові не хотіла.
