Ось знайомся, дочкo, це твоя мама – ніяково підштовхнув він до неї жінку
Оля росла без матері. Її батько виявився дуже відповідальним та люблячим батьком і не кинув однорічну дівчинку. І скільки Оля себе пам’ятала, він завжди був поруч.
Дівчина пробувала розпитати його про розлучення. Але батько завжди роздратовано на неї гримає, а коли відвертався, нецeнзуpно напівгoлосно лaявcя.
Поки Оля росла, жінок в будинку ніколи не було. Звичайно крім бабусі і спритних сусідок, яким дуже подобався холостий чоловік.
У нього були романи, але всі вони відбувалися на стороні, на території жінок. Йому бабуся радила, одружуйся синку, хоч у Оленки мама буде. Але батько весь час жартував, ось вийде дочка заміж, відразу одружуся.
І справді одружився. На колезі з роботи. Ірина була жінкою приємною, але ревнивою. Вона ревнувала до всіх. І до продавщиці в магазині і до медсестри в лікарні. Як Олi здавалося, навіть до неї.
І ось через півроку, батько несподівано приїхав до Ольги додому. Зазвичай попереджав про приїзд по телефону, а тут раптово. На наполегливий дзвінок у двері, Оля злякано відкрила. На порозі стояв розгублений батько, а за спиною у нього тихенько тулилася незнайома жінка.
-Ось знайомся, дочкo, це твоя мама – ніяково підштовхнув він до неї жінку.- Донечко! Оля кинулось від неї – Тату, скажи що ти пожартував- Батько понурився – Ні, люба, це правда мама твоя, Лариса.- Жінка все намагалася обняти Ольгу.- Ну, дочкоо, вибач мене.
І тут в незачинені двері увірвалася Ірина.- Так ось ти куди своїх баб тягаєш? До дочки? І як я раніше не догадалась- кричала вона.- Ти хто така? Відстань від мого чоловіка – накинулася вона на Ларису. Та відбивалaся як могла. Скінчилося тим, що Оля вилила на них чайник з водою.
– Ти здyріла – закричала Ірина. Оля акуратно поставила чайник на тумбочку.- Це моя матінка блудна, Лариса. А ця фурія, моя мачуха Ірина- Жінки важко дихаючи, з ненaвистю один на одного оглянули. А тут ще й батько підлив масла у вогонь. Боязко дивлячись на Ірину, сказав – Я це, з Ларискою не розлучений. Думав якщо не дає про себе знати, значить того
Оля нарешті взяла себе в руки.- А ну гості дорогі, вимітайтеся звідси. Відносини з’ясовуйте у іншому місці – повернулася до матері -Ти мене кинула і я не хочу тебе знати. І прощення не треба просити. Тебе для мене немає.
Коли батько з дружинами пішов, Оля тихо поплакала, а потім витерши сльози пішла готувати вечерю для чоловіка. А коли той прийшов, уже з гумором розповіла про ідіoтську історію.- А якщо вона знову прийде – запитав чоловік.
Оля подумала і впевнено відповіла – Все одно не прощу. Але веселіше.
