Останні півроку ми з сім’єю жили в Аргентині через ситуацію в Україні. Однак учора я повернулася додому і вирішила залишитись тут назавжди. Ось чому.
Останні півроку ми із сім’єю жили в Аргентині, рятуючись від ситуації в Україні. Однак учора я повернулася додому і вирішила залишитись тут назавжди. Наше життя в рідній країні було сповнене яскравими подіями.
Ми з чоловіком збудували будинок, а двом донькам купили власні квартири. Мій чоловік та зять працювали водіями вантажівок за кордоном, добре забезпечуючи нашу родину, тож накопичення у нас були непогані.
Моя сестра, яка проживає в Аргентині вже 25 років, закликала нас приєднатися до неї, коли почалося це пекло. Незважаючи на моє небажання залишати рідну землю, мої дочки наполягли, і ми вирушили у важку 25-годинну подорож.
В Аргентині наша велика родина нас дуже тепло зустріла. Завдяки англійській мові мої дочки швидко знайшли роботу, як і їхні чоловіки. Незабаром вони переїхали у власні орендовані квартири, насолоджуючись новим життям.
Я, однак, не могла знайти собі місця в Аргентині . У 58 років я відчувала себе втраченою і не хотіла обтяжувати сестру своєю присутністю. Я сумувала по дому щодня… сумувала до сліз… Бачачи моє горе, моя сестра купила мені квиток, щоб я повернулася в Україну на Різдво.
Будучи знову вдома, я знаходила втіху та найчистіше щастя на знайомих вулицях… хоч і вони трохи змінилися. Знаєте, тут є теплота, почуття чогось рідного. Це мій дім, і я твердо вирішила його не покидати.
