Оженився, всупереч заборонам сім’ї та скандалам. І вона його не любила – говорила прямо
Завжди здавалося, що моя сім’я показова: мати і батько один від одного в захваті, обом за п’ятдесят, а вони за ручку ходять, як підлітки. Він її з роботи зустрічає, з квітами часто, іноді веде гуляти, качечок годувати або в кіно. Намилуватися на них не можу, з дитинства мріяла про таку ж сім’ї.
Вони не сваряться. Вони разом готують, а іноді на вихідні їдуть – кажуть, що до друзів, але у брата подруга в готелі працює на околиці міста, вона їх здала до яких друзів вони їздять. Романтику, каже, влаштовують, знімають номер, свічки, вино замовляють і так далі.
Здавалося б, не сім’я, а ідеал. Але недавно я дізналася історію нашої родини. І, знаєте, пишатися стала ще сильніше.
Виявляється, моя старша сестра (всього нас троє, я – молодша) – не дочка нашого батька. Мама її нaродила, а через рік батько дитини пішов. Зовсім. Просто зник, хоча там любов була просто до сліз і криків. Мама заради нього з сім’єю своєю відносини зіпсувала, навчання кинула, в інше місто поїхала, і що в результаті? Коли нaродилася дитина, він просто зник.
Мамі довелося самій, в чужому місті, без копійки грошей і знайомств ростити мою сестру. Сестрі було півтора року, коли мама познайомилася вже з моїм батьком. Вона на той момент в ясла влаштувалася працювати, туди ж дитину прилаштувала. А батько мій там працював теслею.
Познайомилися. Він відразу закохався. Каже, довго ходити навколо не хотів – через місяць маму заміж покликав. Вона погодилася – виходу не було, розуміла, що одна з дитиною не зможе. Він маму взяв з донькою, що на той момент було великою ганьбою. Взяв, всупереч заборонам сім’ї та скандалам. І мама його не любила – говорила прямо.
Але, як то кажуть “стерпиться, злюбиться”. Вона пішла за нього з вдячністю, а в підсумку полюбила, знайшла в ньому свою долю, у них вийшла чудова сім’я, де всі діти – рідні. А ви говорите, без любові ніяк
