Пані Оля замінила мені маму, яку вже давно забрав до себе Бог, а свекруха ніколи до нас не приїздила, та не дзвонила

Ми з чоловіком усердно працювали заради свого житла, довгенько жили на орендованій квартирі, вже і донечка появилась на цей світ.

І ось нарешті наша мрія здійснилася, ми переїхали у велику квартиру на одній з центральній вулиць нашого міста.

Через декілька днів до нас в гості завітала сусідка, пані Оля вже була достатньо поважного віку.

Ми одразу знайшли спільну мову, і подружились.

З часом вона все частіше заходила до нас в гості, і запропонувала допомагати з нашою Каролінкою, я з радістю погодилась, і чоловік проти не був.

Малеча звикла до неї швидко, їм було добре разом, і я зі спокійною душею могла йти на роботу.

Пані Оля замінила мені маму, яку вже давно забрав до себе Бог, а свекруха ніколи до нас не приїздила, та не дзвонила.

Два роки все було чітко і налаштовано, як годинник.

Одного дня, жінка прийшла і повідомила що хвора, і лікуватись вона не хоче.

Тоже тепер на мої плечі лягли дочка, пані Оля та робота.

Я кожного дня жила по однаковому розпорядку, робота Кароліну забрати з садочку, вдома пригтувати вечерю, і відвідати пані Олю.

Втома перемагала і ввечері навіть не мала сили поговорити з коханим.

Чоловік хвилювався за мене, просив взяти відпустку, чи няню.

Але я розуміла, що зараз не час для цього.

Я переконувала його, що зі мною все в порядку, хоча сама в це не вірила.

Одного вечора, коли ми прийшли в гості, жінка була в хорошому настрої і повідомила мені цікаву новину.

– Я хочу залишити тобі квартиру у спадок.

Заповіт вже написаний, нотаріус тебе запросить після мого поховання.

Дуже дивно було це чути від жінки, яка ще два роки тому була для мене чужою людиною.

– Але я доглядаю за вами не для цього,- заперечувала я.

Вона це розуміла, і від щирого серця подякувала за всі мої турботи.

Коханий теж дуже здивувався коли це почув, і навіть зрадів, про те ніхто не хотів щоб жінка віддала душу Богу.

Через декілька тижнів пані Оля покинула цей світ.

Я довго плакала, частинка моєї душі пішла з цією людиною.

Настав час їхати до юриста, щоб той оголосив заповіт.

Але з квартирою прийшла і ціла купа проблем, про які ми навіть не здогадувались.

Але це вже зовсім інша історія.

Автор: Аніна