Петро запропонував незнайомій жінців безкоштовно залишитись у нього вдома. Виявилося, у нього інші плани.
Дивні вимоги були у Петра на роботі — всі співробітники повинні бути одружені. Йому довго вдавалося обходити це негласне правило, але начальник викликав його до себе. Почав говорити про престиж їхньої компанії, що це необхідно, інакше Петро може почати шукати нове робоче місце. Потрібно було десь знайти собі дружину, хоч би ту, яка погодиться на фіктивний шлюб.
У житті все не просто, але тут Петру пощастило. Він їхав машиною додому, як раптом йому під колеса мало не кинулася жінка з дитиною на руках. -Ви що з глyзду з’їхали? Якщо жити на6ридло, то робіть що хочете, але дитину пошкодуйте! -Вибачте, будь ласка… я спізнюся в лiкapню, але ніхто з водіїв не зупинявся, довезіть нас. Будь ласка.
По дорозі жінка, як вона представилася Аніта, була з невеликого міста. Чоловіка в неї не було, натомість був малюк Максимко, якому терміново треба було до столичної лiкapні. -А Ви випадково не знаєте, може хтось кімнату не дорого здає? А то я шукала, але у вас такі ціни. -Я пошукаю, — пообіцяв Петро. Аніта лягла з Максимком до лiкapні, а вечорами дзвонив Петро і питав про здоров’я малюка. Минуло 5 днів, маму із сином виписали, їх забрав Петро. Він одразу почав із пропозиції: -Аніто, виходьте за мене, звичайно ж, все буде фіктивно, мені по роботі потрібен шлюб. Це і вам користь, все одно із сином вам потрібно десь пожити цей час, а потім і столична прописка у вас з’явиться, то в будь-яку клініку безкоштовно потрапите.
Все одно втрачати нічого, не бійтеся. В мене простора квартира. Аніта тихо сиділа і дивилася на дорогу. Це було дивнo, навіть дуже… але, з іншого боку, це лише фіктивний шлюб на взаємовигідних умовах. Вона погодилася. Минуло півроку, Максимко пройшов весь курс лікування у лiкapні, більше Аніту нічого не тримало у місті.
Тільки ці місяці вони з Петром жили як справжня сім’я. Вона підтримувала порядок у домі та готувала вечері. А він грав із її сином після роботи. Максим так прив’язався до нього, як і сама жінка. -Аніто, виходь за мене, — сказав Петро в одну з вечерей. -Ой, не можу … я вже одружена, — відповіла Аніта. І вони разом розсміялися. Чоловік на мить і забув, що вони давно розписалися. Ну а тепер справа за малим – зіграти весілля. А за рік у них нapoдилася донька.
