Підслухана розмова в маршрутці, змінила моє життя…Я їхала в маршрутці на роботу і випадково підслухала розмову двох чоловіків. Уважно прислухавшись, я обімліла – вони говорили про мене
Підслухана розмова в маршрутці, змінила моє життя.
В той день я вдало впихнулася в маршрутку, навіть вийшло присісти. Дістала з сумки кепку, натягнула її майже на очі. Зібралася в дорозі подрімати. За матеріалами
Через кілька зупинок чую, два чоловічих голоси наді мною радісно привіталися. Приємний баритон поцікавився, як давно його приятель повернувся з поїздки. Той розповів про себе і запитав: «Ну а ти, Антоне, як? Не одружився ще?».
Власник баритона схвильовано почав говорити. Я навіть спати перехотіла. Було відчуття, що вуха у мене витягнулися і трохи розгорнулися в бік учасників бесіди чоловіків. Не розповідь, а просто початок красивого роману.
Антон каже: “Я три місяці тому купив квартиру, коли речі перевозив, побачив дівчину в ліфті і відразу подумав, що одружуся! Кожен раз голосно з нею вітаюся, а вона погляд завжди відводить. Відчуття, що взагалі ні на кого навколо уваги не звертає.
Зате дівчина, яка живе з нею двері в двері, проходу мені не дає, все в гості кличе. Я цю дівчину недавно розпитав про сусідку, так вона сказала: «Вона дивна троянда-мімоза, недавно розлучилася вдруге. Є дочка від першого шлюбу, але вона її відправила до батьків. Сама працює десь в кафе офіціанткою».
«Ну, це все не страшно, головне, тепер знаю, що звуть її Світлана Малиненко». Почувши своє ім’я та прізвище, я втиснулася в сидіння. Йшлося про мене! Тим більше образ моєї балакучої сусідки, яку здається, звуть Марія, відразу постав перед очима.
Мені 27 років. Живу одна і ні з ким не зустрічаюся вже давно. Працюю в фінансовому відділі. Будинок, робота, фітнес і рідкісні зустрічі з подружками. Ні чоловіків, ні дітей у мене ніколи не було.
Я вже майже змирилася зі своїм холостяцьким життям. А тут таке почула про себе!
Я судорожно думала, що ж робити мені прямо зараз! Зняти кепку? Сказати щось типу «А ось і я»?
Коли Антон вийшов, я його розглянула з вікна. Як можна було не бачити такого хлопця?
Увечері, ми зіткнулися біля ліфта. Він сказав: «Привіт!». Я подивилася йому в очі і посміхнулася!
Так, ми з Антоном одружилися! Добре, що тоді в маршрутці, я не проспала своє щастя! Але ж могла … як подумаю про це, мурашки по шкірі …
