Поки я була з дитиною в лікарні, чоловік сам оформив свідоцтво про народження і вписав ім’я, яке давно вибрав – Марина. Одного разу я прибирала в шафі і знайшла стару коробку, заховану далеко на верхній полиці. Відкривши її, я виявила безліч листів і фотографій, на яких мій чоловік був ще молодим разом з досить симпатичною дівчиною. На звороті кожної спільної фотографії була один простий і відразу зрозумілий напис: «Маринко, я тебе люблю»

З своїм майбутнім чоловіком я дуже довго зустрічалася, наші відносини були дуже красивими і наповнені ніжністю. Через два місяці після весілля я зрозуміла, що чекаю дитину. Наше життя було розміреним і щасливим, адже ми обоє перебували в передчутті народження свого первістка. Як показали результати УЗД, у нас буде донечка.

Коли ми про це дізналися, відразу ж виникло питання імені для майбутньої дитини. Варто відзначити, що мій чоловік відразу ж сказав, що його дитину зватимуть Мариною. Мені не подобалося це ім’я, у мене самої було чимало ідей як назвати дитину, але чоловік наполіг на своєму варіанті. Вірніше, поки я була з дитиною в лікарні, він сам оформив свідоцтво про народження і вписав ім’я, яке давно вибрав – Марина.

Потім я вже сама аргументувала це рішення тим, що Марина – досить просте ім’я, приємне, гарне. Головним мотивом такого мого ставлення до ситуації було те, щоб чоловік заспокоївся.

Але ця наполегливість викликала у мене певні підозри, але Ігор запевнив, що це ім’я абсолютно не має для нього ніякого значення. Він сказав, що так звали його рідну тітку, яку він дуже любив.

Перші п’ять років нашого спільного життя пройшли майже ідеально. Між нами майже не було непорозумінь, а якщо щось і виникало, то ми швидко мирилися. В цілому, жили ми добре і дружно.

Все змінив один випадок. Я прибирала в шафі і знайшла стару коробку, заховану далеко на верхній полиці. Відкривши її, я виявила безліч листів і фотографій, на яких мій чоловік був ще молодим разом з досить симпатичною дівчиною. Я вперше її бачила і не змогла впізнати, хто це. На звороті кожної спільної фотографії була один простий і відразу зрозумілий напис: «Маринко, я тебе люблю».

Це багато чого пояснювало, я була ошелешена. Як зрозуміти зберігання подібних речей і таку впертість при виборі імені для дочки. Невже чоловік дійсно назвав свою дитину на честь колишньої? Можливо вони досі спілкуються? А раптом він досі любить її і таємно хоче бути з нею?

Я дуже хотіла дізнатися що це за Марина, яке вона має відношення до мого чоловіка і як вона виглядає зараз. Для цього я попросила допомоги у своїх друзів, які відшукали в соціальних мережах ту саму сторінку.

Мене ошелешив той факт, що у неї є семирічний син, якого звуть Ігор, в честь колишнього хлопця.

Після своєї знахідки я дуже довго не наважувалася поговорити з чоловіком, але це мало рано чи пізно статися. Тоді Ігор щосили намагався пояснити мені, що Марина вже давно в минулому, а про коробку в шафі він просто забув. Однак це не заспокоїло мене.

У наших відносинах настав невизначений період, дійшло навіть до того, що я, рідна мати, охолола до своєї дочки тільки через те, що її звуть Марина.

Для того, щоб почати все з чистого аркуша пара вирішила переїхати в іншу країну. Чоловікові запропонували вигідний контракт в Польщі. І лише після переїзду я перестала переживати про відносини мого чоловіка з колишньою дівчиною. Через кілька місяців виявилося, що нашу сім’ю знову чекає поповнення.

Ім’я для майбутнього хлопчика Ігор сказав мені вибрати самостійно, але я йому відповіла, що це має бути наше спільне рішення.

Мені зараз навіть соромно перед донькою за те, що в якийсь момент вона, ні в чому не винна, стала для мене чужою. Я дуже сильно люблю свою дочку, тому колишні закоханості чоловіка тепер не мають для мене ніякого значення, в пріоритеті тільки моя сім’я і наше спільне майбутнє