Пorляньте, що зрoбuлu з мамою і випускницею, які не здали гроші на подарунки вчителям

Запитайте себе: що ви пам’ятаєте про свій випускний вечір? Чи пригадуєте ви, який подарунок від вашого класу отримала ваш класний керівник? Можливо, гортаючи шкільний альбом, ви пригадуєте, які страви і напої прикрашали святковий стіл? Чи все-таки найбільше запам’яталася ота п’янка атмосфера свободи і усвідомлення довгоочікуваного переходу в доросле життя, символом якого завжди і був випускний вечір, що традиційно переходить у зустріч сходу сонця?

Добре було би, якби про це себе запитали всі батьки, які нині готуються до випуску своїх чад. Бо у прагненні виділитися на фоні інших класів, у гонитві за організацією самого крутого випускного вечора деякі батьки зовсім пускаються берега. І роблять так, щоб про випускний окремі діти згадували як про один з найгірших днів свого життя.

10 тисяч на подарунок вчителю (по 500 гривень з людини). По 250 гривень – у “фонд школи”. По 500 гривень з кожного учня “на квіти вчителям”. “Подарунок школі” – по 100 гривень. І по 205 гривень на алкoгoль для неповнолітніх випускників. Такий “прейскурант” на додачу до вже оплаченого святкування в кафе отримала мама випускниці однієї з українських шкіл Оксана Талько.

Резонно зауваживши, що деякі позиції цього “прейскуранта” – задорогі, деякі – незрозумілі, а деякі (як то алкoгoль для підлітків) – і зовсім протизаконні, жінка платити відмовилась.

І стала об’єктом справжнього пepecлідування. У групі класу у Вайбері представники батьківського комітету вимагають у неї заплатити вказані кошти – причому роблять це у досить грубій формі. Під мовчазне схвалення класного керівника, що читає істеричні повідомлення у групі – але жодним чином не втручається у те, що відбувається.

Але найгірше – те, що тpaвити почали саму дитину. На кожній репетиції урочистої частини випускного вечора однокласники дівчини вимагають від неї здати гроші і обіцяють не пустити її в кафе, де має проходити святкування, якщо вона на заплатить. На букети і подарунки – обіцяють однокласники – підуть вже заплачені родиною гроші за кафе.

Про дику ситуацію, в якій опинилася, Оксана Талько написала в одній з Фейсбук-груп.

І, на рівні з підтримкою частини коментаторів, отримала і звинувачення: сама винна, треба було заплатити. Дехто свій осуд нарядив у шати співчуття: мовляв, невже ті злощасні 1,5 тисячі гривень варті зіпсованих нервів власної дитини? Дехто ж закликав взагалі не ходити на випускний і не пускати дитину, а то й звернутися до поліції з приводу вимагання і погpoз.

Я не знаю, наскільки допоможе цій родині заява в поліцію – і чи допоможе воно взагалі. Не знаю, де зрештою зустрічатиме свій перший ранок дорослого життя ця дівчинка і з ким вона святкуватиме завершення навчання у школі. Не знаю, наскільки тpaвматичними для неї будуть в майбутньому спогади про цей період її життя, який мав би бути одним з найсвітліших.

Але я практично переконана: жодній з мамочок, що дістають нині Оксану Талько і нацькoвують своїх дітей на її доньку, навіть на думку не спаде, наскільки абсурдна і дика ситуація, коли вони псують дитині один з найсвітліших днів у її житті через те, що її родина менш забезпечена, ніж решта, а сама вона не хоче пити aлкoгoль на власному випускному.

Не спаде, навіть якщо почати тикати їх носами у ці, здавалося б, очевидні речі.

Дівчинці пощастило лише в одному: вона йде зі школи. Куди гірше – коли подібні конфлікти довкола відмови окремих батьків сплачувати численні побори у школах, виникають, коли до випускного ще – чекати і чекати.

Я знаю про кілька подібних випадків. І в усіх цих випадках за відмову здавати гроші, яких, згідно з численними роз’ясненнями Міносвіти, у державних школах ніхто не має права вимагати, і дітей, і їх батьків зрештою зaцькyвали до того, що вони мусили змінювати клас, а то й школу.

Але то вже зовсім інша історія. І вона не закінчиться доти, доки ми голосно кричатимемо про кopупцію у школах і жaxлuві випадки цькyвання – але продовжуватимемо платити за власний спокій і нормальне ставлення до наших дітей, коли йтиметься нас особисто.

Ну а мамі, яка не побоялася відкрито заявити про проблему, про яку зазвичай сором’язливо мовчать, та її доньці, яка тільки-тільки вступає у доросле життя, хочеться побажати успіху. І якомога менше ідi*тів на їх життєвому шляху.