Поведінка мого чоловіка призвела до того, що я вирішила подати на розлучення. Те, яким він бачить сімейне життя, здається мені абсурдом.
Нещодавно поведінка мого чоловіка стала нестерпною настільки, що вона призвела до переломного моменту. Наші суперечки загострилися, коли він розкритикував мої навички домогосподарки і став наполягати на тому, що я маю займатися всім – від приготування до виховання дітей – крім роботи, через якісь “рівні обов’язки”.
Він виправдовувався тим, що йому потрібен відпочинок після роботи, і стверджував, що його фінансового внеску достатньо для життя нашої родини.
Він висміював ідею про те, щоб чоловіки займалися домашніми справами або проводили час із дітьми, побоюючись глузувань з боку однолітків.
До цієї суперечки я не звертала уваги на свою уявну неповноцінність як дружини і на те, що він покладає на мене непомірні обов’язки. Він, напевно, колись присягнув собі не допомагати мені по господарству, пропонуючи приготований ним сніданок тільки раз на рік – на 8 Березня.
Він відмовлявся займатися вихованням наших дітей, вважаючи, що вони навчаться життєвим навичкам, як і він сам. Його позиція випливає з розмови з сусідами, чиїм домашнім укладом він завжди захоплювався, не звертаючи уваги на жертви, які я принесла заради нашої сім’ї.
Наприклад, я працювала неповний робочий день, коли він втратив роботу, і поодинці доглядала наших хворих дітей. Змучена і недооцінена, я вирішила, що настав час розлучитися…
