Пp0kляте вeсілля: “Вoни пoстійно намaгалися нaс розлyчити, вигaняли з дому, а пiсля її пiдлого вчинку я опuнuлася у лiкаpняному лiжку. Але за що мені те все, за що?”

Мені зараз 32 роки, звати мене Катерина і ось моя сумна життєва історія. Вона цілком реальна, хоча може здатися, що стільки горя одній людині не пережити!6 років тому я познайомилася з хлопцем, Ігорем. Він був старший за мене на 4 роки. У нас дуже швидко все закрутилося, і ми стали майже відразу жити разом.

Але його батькам це не подобалося їм здавалося, що я не та, хто їх синові потрібен, і вони мені говорили це постійно в обличчя. Тому жити довго ми не могли з ними так, Ігор постійно сварився. Сім’я у них досить забезпечена, хоча і у мене родина не бідна.

У Ігоря був свій бізнес, і він не погано заробляв і запропонував з’їхати поки на орендовану квартиру, а потім вже і купити власну. Після таких слів я зрозуміла, що у нього все серйозно до мене. І природно погодилася.

Жили ми досить добре, мої батьки часто приїжджали до нас, сестра моя приїжджала з чоловіком і дітьми. Батьки ж Ігоря нас не провідували, але він іноді їздив до них і повертався в страшному настрої, іноді навіть йшов у кілька денний зaпій.

Але так як бував у них рідко, то і це мене сильно не турбувала, він не спuвaвся. Так ми жили і жили, але пропозиції мені Ігор не робив іноді підводячи до цієї теми, він пояснював, що хоче, щоб батьки змінили своє ставлення до мене і що б вони теж були за нас раді.

І от не знаю, змирилися вони чи ні, але в підсумку, коли мені було 30 років, він зробив мені пропозицію. Ми домовилися про дату, стали планувати все торжество, довго вибирали місце і в підсумку вибрали хороший ресторан, на весільну подорож збиралися їхати в Іспанію, тому що нам обом подобається ця країна і ми там були неодноразово.

І ось за місяць до торжества, Ігор приїхав додому з роботи і повідомив, що завтра нас відвідають його батьки. Нам треба було вирішити, що приготувати. Увечері ми з’їздили за продуктами і на ранок стали займатися приготуваннями.

Я була невимовно рада, що вони захотіли приїхати і сподівалася, що буде все добре, як же я помилялася, як же я хочу повернути той день назад, але. А можливо це і на краще, всі люди зняли маски.

Так ось в призначений день, ввечері вони приїхали до 6 години. Ми сіли за стіл, і батько Ігоря і він стали розповідати, як у кого справи, що нового, задавали питання і мені, але мама Ігоря сиділа і майже нічого не говорила і на обличчі було видно, що вона зовсім цій вечері не рада.

Через півтори години батько Ігоря попросив допомогти йому щось з мобільним подивитися, а я пішла мити посуд. Через пару хвилин до мене підійшла мама Ігоря і попросила з нею вийти на сходи поговорити, я погодилася і пішла.

Ми тихо вийшли, що вони навіть не помітили, напевно. Там його мати без криків попросила мене відмовитися від весілля і залишити її сина. На що я не знала, що відповісти, але сказала, що ми любимо один одного.

Мати його сказала, що я не пара йому і у нього є інша дівчина, я не повірила їй і сказала, що вона бреше, що вона брехуха і просто хоче нас посварити, але у неї нічого не вийде і тут сталося, вона змінилася в обличчі і штовхнула мене я стояла поруч зі сходами і шкереберть полетіла з них в низ.

Що було далі я не знаю, я прокинулася вже в лікарні. Зі мною сиділи поруч батьки і сестра, вони плакали. У цей момент у мене дуже сильно боліла голова, але найголовніше я не відчувала ніг. Спочатку я подумала, що вони затекли і сказала мамі, мама пішла покликала лікаря, лікар щось поробив і пішов.

Через день я дізналася, що я при падінні отримала стpус мoзку і пеpелом хребців і що я не зможу ходити. Ігор до мене приїжджав кілька разів до лікарні, а потім перестав відповідати на дзвінки.

Ось так і закінчилася наша з ним історія, зараз я все так само прив’язана до iнвaлiдного крісла, і лікарі нічого не можуть зробити. Зараз я це пишу і плачу, хоча треба брати себе в руки, адже пройшов вже рік