Прогнала сина та трьох онуків з квартири. Мені взагалі не соромно, навпаки – пишаюся, що здихалася тих “сусідів”

Знаєте, от я щиро сподівалася, що на старості років спокійно поживу в насолоду. Кудись поїхати, відпочити. Навіть дачу спеціально купила, аби мати город та квітник. Це невеликий будиночок за містом на один поверх.

І це була не тільки моя мрія, але й покійного чоловіка Ореста. Ми разом обирали будиночок, робили там ремонт.

Але, на жаль, декілька місяців тому Ореста не стало. Мав проблем з серцем і всі лікарі мені казали, що залишалося мало часу. Я не здавалася, возила коханого на обстеження, зробили операцію. Витратила пару тисяч доларів, але це не врятувало ситуацію.

Ну і після похорону син Олексій вирішив переїхати до мене:

– Мамо, ну тобі самотньо у квартирі. А ми будемо поруч. Якщо треба – допоможемо.

На свою дурну голову погодилася. Олексій власної квартири не мав, а жив на орендованій. Адже після весілля Марина одразу завагітніла, народила первістка Павлика, а потім двох донечок, Ліду та Лізу. Всі гроші йшли на утримання дітей, тому їм не виходило відкласти на власне житло.

Щиро сподівалася, що онуки та діти зможуть залатати ту порожнечу в моєму серці.

Ох, як то зараз з ними важко жити, я вам словами передати не можу. Онуки постійно викрикають, як навіжені. То мультики хочуть включити, то вийти на майданчик погратися. Ні хвилини спокою, якщо старший заплаче – то молодші починають вити, наче сирена.

Я навіть у суботу не можу виспатися, адже діти з самого ранку почали бешкетувати. Невістка взагалі не давала ради з дітьми. Ну мама з неї кепська, як і господиня. Ніякої допомоги. То вона не встигає їсти зробити, речі прибрати, пилюку витерти.

Щодня вдома повний безлад. Розкидані іграшки, одяг. Я коли сама жила, то до такого срачу квартиру не доводила.

І я вирішила з сином серйозно поговорити про окреме житло. Натякнула, аби він вже думав про те, аби переїхати геть.

– Мамо, але ж нам тут добре. Три кімнати, місця всім вистачає.

– І що? Синку, треба жити окремо. Ти вже дорослий, а досі сидиш у мене на шиї.

– Але ж я купую нам продукти, оплачую комунальні послуги…

– Ну я не хочу з тобою жити. Дай мені час відпочити!

Син на мене дуже розлютився. І знаєте, що зробив? Пішов до суду та вирішив поділити нашу трикімнатну квартиру порівно. Однак, я відсудила все майно, мені допоміг хороший адвокат.

Після засідання стосунки з сином у мене дуже зіпсувалися. Він зібрав всі речі та переїхав знову на орендовану квартиру до кума.

Деякі родичі та друзі перестали зі мною спілкуватися:

– Як ти посміла вигнати сина та онуків геть? Тобі гроші дорожчі?

– Він сам пішов, його ніхто не виставляв за двері.

От я думаю – ну якщо всі родичі такі розумні та роздають поради, то чого самі не купити Олексієві квартиру? Чого всі мене тільки в цьому звинувачують?

Син має трьох дітей та повинен якось сам утримувати родину. Я не просила народжувати стільки внуків.

Я хочу просто відпочити від постійних криків онуків. І радіти на старості років.

Ви погоджуєтеся з думкою нашої читачки чи ні?