Притча про любов
На чарівному острові жили всі людські цінності. Але одного разу вони помітили, як острів почав йти під воду. Всі цінності сіли на свої кораблі і попливли. На острові залишилася лише Любов. Вона чекала до останнього, але коли чекати вже стало нічого, вона теж захотіла відплисти з острова. Тоді вона покликала Багатство і попросилася до нього на корабель, але Багатство відповіло:
— На моєму кораблі багато коштовностей і золота, для тебе тут немає місця.
Коли повз пропливав корабель Смутку вона попросилася до неї, але та їй відповіла:
— Вибач, Любов, я настільки сумна, що мені треба завжди залишатися на самоті.
Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі.
Поруч пропливала Радість, але та так було зайнята веселощами, що навіть не почула про заклики Любові. Тоді Любов зовсім зневірилася. Але раптом вона почула голос, десь позаду:
— Підемо Любов, я візьму тебе з собою.
Любов обернулася і побачила старця. Він довіз її до суші і, коли старець відплив, Любов спохопилася, адже вона забула запитати його ім’я. Тоді вона звернулася до Пізнання:
— Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був цей старець?
Пізнання подивилося на Любов:
— Це був Час.
— Час? — перепитала Любов. — Але чому він врятував мене?
Пізнання ще раз глянуло на Любов потім вдалину, куди поплив старець:
— Тому що тільки Час знає як важлива в житті Любов.
