Приїхав мій свекор з Америки, свекруха нас відразу на наступний день в гості покликала. Я була щаслива, бо сподівалася, що ми нарешті отримаємо гроші на квартиру. Але, прийшовши до батьків чоловіка, я була розчарована, бо ми отримали лише 200 доларів і мудру пораду

Соромно комусь навіть сказати, що мій свекор 15 років в Америці, а у нас з чоловіком свого житла так досі і немає.

Не подумайте, я не меркантильна, і заміж за свого чоловіка я виходила зовсім не через гроші, я справді його любила і досі люблю, хоч і минуло вже 10 років, як ми з ним у шлюбі.

Як ми лише одружувалися, я сама не захотіла жити у свекрухи в їхньому будинку (свекор на той час вже 5 років як був в Америці).

– Ми зараз ще не можемо купити вам квартиру, бо чоловік ще не достатньо заробив, – пояснювала свекруха. – Але це лише справа часу, – запевняла нас вона.

Разом зі своїми батьками я теж жити не хотіла, тому ми з чоловіком відразу стали орендувати житло. На знімних квартирах народився і наш син. Ми досі знімаємо житло, і все сподіваємося, що от-от свекри нам допоможуть з цим питанням.

Самі ми теж працюємо, але зрозуміло, що заробити собі квартиру ми не можемо.

А днями, нарешті, приїхав мій свекор з Америки, свекруха нас відразу на наступний день в гості покликала. Я була щаслива, бо сподівалася, що ми нарешті отримаємо гроші на квартиру, адже батько чоловіка з таких довгих заробітків точно не з пустими руками приїхав.

Але, прийшовши до батьків чоловіка, я була розчарована, бо ми отримали лише 200 доларів і мудру пораду – самим працювати!

Сказати, що я розчарована – це нічого не сказати. Ну як так можна? 200 доларів – це неповних 8 тисяч гривень. Хіба це гроші в наш час?

Свекор весь вечір розповідав про життя в Америці, про те, як він скучив на чужині за своєю сім’єю, і як він навчився цінувати кожен цент. Саме тому він не збирається розкидатися грошима. Проте, привіз нам трохи подарунків і дав 200 доларів. А ще, пораду!

– Хочеш, синку, щось мати – іди і працюй! – сказав свекор.

Він навіть запевнив, що якщо ми надумаємо колись їхати в Америку, то там у нього багато зв’язків залишилося, і він нам з роботою поможе.

Я від них прийшла така засмучена, що слів просто не підберу. У них ці гроші просто стояти будуть, а нам нема де жити. От як, взагалі, так можна?

Не думала я, що бувають такі батьки…