“Ще місяць тому коханий клявся у вірності, про весілля співав, а тепер з найкращою подругою голубиться”
Галя зі своїм нареченим якось дивно розійшлися. Не сказали одне одному жодного слова на прощання, ніби нічого спільного між ними не було: ні дружби, ні кохання.
Це тільки в перші дні Максим видався дівчині ввічливим, серйозним. Він приділяв їй багато уваги, називав «ластівкою», і вона вірила, що в них усе буде добре. Але помилитися в житті дуже легко. Й особливо важко стає на душі, коли близька людина зраджує твої почуття. Так, як вчинив Максим.
Неприязнь і розчарування осіли на дні дівочого серця, яке ще недавно радісно билося назустріч коханому у передчутті чогось гарного і приємного. А нині той, кого вважала своїм – далекий і чужий. Галя знала, що Максим уже не повернеться до неї. А якщо і хотів би перепросити, то вона йому не простить.
Донедавна ще вірний друг уже не з нею блукає вечірніми вулицями міста, а з її подругою Оксаною. Він уже забув її, Галину, не помічає, хоч на одній фабриці працюють, тільки у різних цехах. А Оксана сказала Галині прямо в очі, ніби насміхаючись: «Хіба це має значення з ким тепер Максим? Був твій, а стане моїм».
Галі неприємно було дивитися, як Максим обіймає Оксану. «Чому йому так легко все дається? – думала. – Одну обманув, а другій зорі з неба дістає. Ще місяць тому клявся мені у вірності, говорив про одруження і раптом.»
Але Галя змогла себе опанувати. На людях була усміхненою, привітною, наче зовсім нічого не трапилося. Її променисті очі світилися добротою і ласкою. Обман, зрада її першої любові не зробили дівчину егоїстичною чи жорстокою. Навпаки, Галя почала краще розуміти реалії життя. З Оксаною вона далі товаришувала, бо жила з нею в одній кімнаті гуртожитку. Не заздрила подрузі й не гнівалась на неї, хоч із спогадів часто виринав той вечір, коли сама познайомила її з Максимом. Але Галя ще не підозрювала, що вже тоді в Оксани визріла думка відбити хлопця у подруги.
Оксана переконувала себе, що Галя – не пара красунчику Максиму, а от вона. Тож усіляко намагалася частіше потрапляти хлопцеві на очі, дотиком руки, лагідною усмішкою натякала на свої почуття. Максим спочатку уникав Оксану, але недарма кажуть: хто стукає – тому відчиняють.
Хлопець був між двома вогнями. Галю він любив, але й Оксана почала йому подобатися. Галя це зауважила. Не раз бачила, як Оксана перестріває Максима, як нав’язується, намагаючись знайти шлях до його серця. А невдовзі Галя взагалі змушена була взяти за власний рахунок відпустку і поїхати в село, бо хворіла її мама. За цей час дружба Оксани з Максимом переросла у сердечну любов. Максим остаточно втратив голову.
Одного вечора у кінотеатрі міста крутили новий фільм. Галя так хотіла побачити цю стрічку… Дівчина одягнула біле платтячко в синій горошок, яке їй нагадувало про першу зустріч із Максимом, підфарбувала губи і пішла до кінотеатру. Черга до каси була досить великою і Галя засумнівалася: ставати їй у неї чи повертатися до гуртожитку?
– Дівчино, може, вам потрібен квиток? У мене є зайвий, – почула позаду себе чоловічий голос. Оглянувшись, зустрілася із синьооким поглядом високого вродливого юнака.
– Так, – мовила стиха.
– Тоді йдемо, – усміхнувся хлопець і сміливо взяв дівчину за руку.
Максим з Оксаною, які теж прийшли подивитися фільм, застигли від несподіванки, побачивши Галю з незнайомцем.
А той зайвий квиток вплинув на подальшу долю Галі й Олега. За деякий час молодята стали на рушничок щастя. Справді, ніколи напевне не знаєш, де тебе чекає доля.
Оксана Кишканюк
