Що ви! Я ж не зробив нічого незвичного. Скульптура, яка вийшла, завжди була в цьому камені. Хіба ж ви не бачили раніше цю красу ?
Якось, в одному дуже відомому міському парку стояв великий камінь. Абсолютно звичайний камінь, який ні чим не відрізнявся від інших каменюк.
І одного разу, один скульптор, гуляючи парком побачив цей камінь. Він зупинився, потім обійшов камінь декілька раз і задумливо пішов додому.
Наступного разу, скульптор прийшов у цей парк вже з інструментами.
Скульптор працював молотком та зубилом, він стукав, пиляв, відбивав різні шматки каменю. Працівники поліції обгородили ділянку, де працював скульптор, щоб не поранити перехожих і щоб ненароком не потрапив шматок каменю в людину.
На велике здивування, скульптор дуже швидко закінчив свою роботу і повідомив, що можна прибирати огорожу.
В парку було багато людей і всі вони пішли дивитись на роботу скульптора. Вийшла просто неймовірна скульптура.
Люди були в захваті і почали дуже хвалити скульптора:
– Це ж треба! Яка краса вийшла!!! – говорили одні.
– Як це можливо? Тут ж був просто камінь! – казали інші.
– Ну звісно красиво! Це велика робота дуже талановитого скульптора! – кричали треті.
Захват лунав з усіх сторін в цьому парку.
А зніяковілий та здивований скульптор скромно відповів:
– Що ви! Я ж не зробив нічого незвичного. Скульптура, яка вийшла завжди була в цьому камені. Хіба ж ви не бачили раніше цю красу ? Я ж тільки прибрав лишнє.
