Щось тут було не чисто. Два дні до Миколая його не стало, нам всім було важко відпускати рідну людину, але нічого з цим не зробиш. Коли ми всі оговтались, то пішли до юриста. Заповіт був відкритий, серце калатало і потіли долоні
Дідусь і бабуся за своє життя надбали досить багато статків.
Я народилась в заможній родині, мала все що захочу, від новеньких роликів до останнього айфона.
Мій старший брат Вадим вмів добре маніпулювати, і йому завжди діставалось більше в фінансовому плані, в той час, коли любов і опіку давали мені.
Ми росли як кіт з собакою, він старший на 3 роки, і мав більше сили.
Я ж давала здачі як могла. Це тривало роками, все дедалі погіршувалось, коли ми стали підліками жарти ставали цікавішими.
Будь-який мій промах знали батьки, а я в свою чергу здавала Вадима.
Бабуня і дідусь намагались нас мирити, але нікому не вдавалось.
Дідусь мене підтримав, і я поступила в інститут, на дизайнера інтер’єру, навчання давалось легко.
На 3 курсі почалася практика, я намагалась все встигати.
В цей час дідусь захворів, лікарі тільки змахували плечима і дивились на нас з жалістю.
Шансу на виздоровлення майже не було.
Йому ставало дедалі гірше, з кожним місяцем життя витікало з нього.
Ми були готові до того, що його душу забере Бог.
Два дні до Миколая його не стало, нам всім було важко відпускати рідну людину, але нічого з цим не зробиш.
Коли ми всі оговтались, то пішли до юриста.
Заповіт був відкритий, серце калатало і потіли долоні.
Лише брат лукаво посміхався.
Тексту було не багато- все майно, яке залишив дідусь передавалось Вадиму.
Він став власником фірми і квартири тепер його.
Він подивився на мене і кліпнув.
Щось тут було не чисто, дідусь би ніколи так зі мною не поступив. І я змушена у всьому розібратися.
Автор: Настя.
