Шлюб Наталі та Михайла тривав рівно три місяці, і то більше заради дитини. Оксана так і не повернулася, навіть її мати не знає, де знаходиться дочка. Відтоді пройшло багато років, Андрій виріс, закінчив школу, Наталя всю себе вклала у виховання хлопчика, з Михайлом вони так і не зійшлися
Життєві історії
Шлюб Наталі та Михайла тривав рівно три місяці, і то більше заради дитини. Оксана так і не повернулася, навіть її мати не знає, де знаходиться дочка. Відтоді пройшло багато років, Андрій виріс, закінчив школу, Наталя всю себе вклала у виховання хлопчика, з Михайлом вони так і не зійшлися
Оксана і Наталя були близькими подругами ще зі школи. Наталя на відміну від Оксани росла без материнської ласки під суворим контролем батька, але потім чоловік опустив руки, мабуть відсутність дружини давало про себе знати, почав часто вживати оковиту. У такі дні Наталя тікала з дому, йшла до подруги, або просто гуляла до пізнього вечора.
Ще зі школи обом дівчатам подобався один хлопець – Михайло, але вибрав він Наталю. Ой і заздрили їй всі, але для Михайла більше ніхто не існував. Після школи хлопець вступив в училище, Наталя – в медичний коледж. А потім Михайло зібрався в армію, проводжали його всім двором.
– Слухай, Наталю, а кому з вас писати він буде? – якось запитала її сусідка.
– Ви про кого, тітко Лесю?
– Так про Оксану твою, відкрий очі, Наталю, вона давно на твого нареченого око вже поклала.
– Та не кажіть нісенітниць, Оксанка мені як сестра рідна, не буде вона такого робити.
– Ага, ось згадаєш моє слово.
***
В очікуванні час тягнувся повільно. Наталя влаштувалася на роботу в місцеву лікарню медсестрою. Майже щодня писала листи Михайлу. І він відповідав, перші кілька місяців, а потім все рідше і рідше.
– Чула новину? Оксанка чекає дитину, – якось сказала їй чергова медсестра.
– Не вірю, від кого?
– Так, кажуть, від Михайла. Наталі земля пішла з-під ніг, тут же в пам’яті спливли слова сусідки, невже це правда. Так вона довіряла їй як рідній сестрі.
В сльозах дівчина кинулася до подруги, двері відкрила її мати.
– Чого тобі треба?
– Можна мені Оксанку побачити?
– Іди Наталю, не до тебе зараз. І не приходь до нас більше, – заплакала Людмила Іванівна.
– Ви мені скажіть одне – вона правда чекає дитину? У відповідь жінка лише зачинила двері, ні сказавши ні слова. А через якийсь час Оксанка з матір’ю виїхали з міста.
***
Михайло повернувся з армії ранньою весною, приніс Наталі букет пролісків і вставши на одне коліно зробив пропозицію.
– А як же Оксана, Михайле?
– Та не було нічого між нами, ти людей більше слухай. Давай я з нею поговорю.
– Поїхали вони з міста восени ще, за всіма підрахунками Оксанка повинна вже була народити. У той день Наталя сказала Михайлові «так».
Почали готуватися до весілля. Напередодні торжества дивне передчуття не покидало дівчину, а вночі їй наснився сон: Оксана, в красивій білій сукні прийшла до неї в гості, ведучи за руку маленького хлопчика, він глянувши на матір, простягнув ручки до Наталі і з словами: «Мамо!» кинувся до неї.
Настав день весілля, після розпису молоді з гостями поїхали в ресторан. Гості вже розсілися по своїх місцях, а ведучий почав вітати молодят, коли в зал увійшла Оксана, з дитиною на руках. Всі замовкли в передчутті сцени, але жінка мовчки передала малюка на руки Михайло і вийшла. Хтось із гостей кинувся було за нею, але жінки і сліду не було.
Потім почали розходиться і запрошені, веселитися після такого нікому не хотілося.
***
Шлюб Наталі та Михайла тривав рівно три місяці, і то більше заради дитини. Оксана так і не повернулася, навіть її мати не знає, де знаходиться дочка. Відтоді пройшло багато років, Андрій виріс, закінчив школу, Наталя всю себе вклала у виховання хлопчика, з Михайлом вони так і не зійшлися.
Так Андрій і жив то у тітки Наталі, то у батька, іноді приїжджала в гості бабуся, мама Оксани.
Розчарувавшись одного разу Наталя більше не вірила нікому. Ми живемо з нею по сусідству і я часто її зустрічаю, то з сином, а останнім часом з онучатами, і вона щаслива.
Фото ілюстративне – binokl.
Поделиться на Facebook
