Сказали батькам: «Хочете онуків? Дайте грошей, щоб ми квартиру купили». Так що нехай вирішують, потрібні їм онуки чи ні. Якщо хочуть онуків, хай розщедрюються!
Я завжди думала, що наpодження дитини – справа двох людей і їх же відповідальність, яку вони ні на кого не перекладають, і не звалюють пов’язані з цим труднощі, в тому числі і фінансові, на когось іншого. Виявляється, я помилялася.
Почула я тут краєм вуха історію в роздягальні тренажерного залу. Дві дівчини після занять обговорювали сімейне життя однієї з них. Джерело
І мої батьки, і батьки чоловіка вже давно чекають онуків, – каже одна з дівчат.
А ви не хочете дітей? – питає її подруга.
Хочемо, але ютімся в орендованій однокімнатній, а хочеться у власному житлі дитину ростити.
Ви ж кредит можете взяти?
Так, але ростити дитину і тягнути кредит буде занадто накладно. Ми батькам так і сказали: «Хочете онуків? Дайте грошей, щоб ми квартиру купили». Так що нехай вирішують, потрібні їм онуки чи ні. Якщо хочуть онуків, хай розщедрюються!
Ось така нині молодь пішла …
Начебто дорослі люди: сім’ю створили, працюють напевно, спортом займаються, але поводяться як типові психологічні підлітки. Грошей їм дайте, проблеми вирішіть! А не захочуть вирішувати, будуть наpодженням онуків шантажувати. Як так?
Сподіваюся у їх батьків вистачить самовладання не заохочувати інфантилізм своїх дітей. Допомогти, звичайно, можна, якщо є можливість.
Але не можна повністю брати на себе вирішення проблем дорослих самостійних дітей, тому що тоді «дітлахи» сядуть на шию, звісивши ніжки, і довго не захочуть з неї злазити.
