Смак життя
Якось раз Учитель запропонував учневі прогулятися по лісі. Якийсь час вони мовчали, потім Учитель запитав:
– Чи відчуваєш ти смак повітря?
Учень деякий час принюхувався до свіжого лісового повітря, а потім почав перераховувати запахи, які він відчув.
– Нюх у тебе добре розвинений, – усміхнувся Вчитель. – Але я не про це запитав тебе. Як щодо смаку?
Учень висунув язика, поводив ним з боку в бік, але, нічого не відчувши, розгублено дивився на Вчителя.
Учитель, ні слова не кажучи, однією рукою міцно притиснув учня до себе, а іншою – затиснув йому рот і ніс так, що той не міг дихати
Учень спочатку не пручався, але через кілька секунд став вириватися – спрацював інстинкт самозбереження.
Учитель відпустив його. Учень деякий час не міг надихатися, йому здавалося, що з кожним вдихом він вдихав у себе саме Життя.
– А що скажеш тепер? Який смак у повітря? – запитав Учитель.
– Смак життя, – віддихавшись, сказав учень.
– Правильно. – Усміхнувся Вчитель. – І постарайся цей смак відчувати завжди. Твоє життя стане набагато яскравішим і багатшим. Смак Життя є в тому, що ти їси, в тому, що ти п’єш і ще багато в чому іншому, що нас оточує.
Не їж їжу, в якій не відчуєш цього смаку. Тримайся подалі від того, хто душевно мертвий. Пий з Чаші Життя, старайся отримувати задоволення від кожного ковтка, кожного шматочка, кожного вдиху.
