Старша донька мені купила дуже гарні осінні чобітки, бо мене останнім часом ноги болять, то вона аж 4 тисячі за них дала, спеціально вибирала, щоб були теплі і зручні.Без зайвого злого умислу я віддала свої нові черевики молодшій доньці Зоряні, а старшій це не сподобалося…

У мене є дві доньки, і їх обох я люблю однаково, хоча вони дві дуже різні. Нещодавно я допомогла своїй молодшій доньці Зоряні, а старша, Світлана, образилася, каже, що так не робиться. А я справді не розумію, що я зробила не так, адже я хотіла як краще.

Мені 63 роки, я пенсіонерка, сама живу в двокімнатній квартирі. Пенсії мені ні на що не вистачає, тому я не відмовляюся від допомоги дітей, а якщо точніше, то допомагає мені старша донька Світлана, бо має таку можливість.

Світлана незаміжня, ні чоловіка, ні дітей не має, живе для себе. Заробляє вона дуже добре, навіть сама змогла собі квартиру купити, тепер каже, що на автомобіль собі збирає.

Я за неї рада, що вона так добре в житті справляється, але я б, як мама, хотіла, щоб у неї і в особистому житті все склалося. Ну як це – жити без сім’ї, без чоловіка, без дітей?

Та говорити на цю тему донька не любить, тому я її не чіпаю зайвий раз.

Світлана щомісяця оплачує мені комуналку, раз в два тижні продукти привозить, і якщо треба, то допомагає мені з якимись великими покупками, адже я сама за свої неповні три тисячі пенсії довго б не протягнула.

От нещодавно старша донька мені купила дуже гарні осінні чобітки, бо мене останнім часом ноги болять, то вона аж 4 тисячі за них дала, спеціально вибирала, щоб були теплі і зручні.

Звичайно, я за це доньці дуже вдячна, адже сама собі я б такі чобітки не купила.

Та тішилася я ними недовго, бо на наступний день прийшла до мене моя молодша донька Зоряна, з усіма своїми трьома дітьми, і побачила ці черевички. Приміряла їх, і вже не хотіла знімати, у нас ще й розміри сходяться.

Я подивилася на її старі черевики, в яких вона до мене прийшла, і чуть не розплакалася, тому я вирішила, що Зоряні ця обновка більше потрібна, ніж мені. А свої старі віднесу в ремонт, і ще походжу сезон-два. Отак, без зайвого злого умислу я віддала свої нові черевики Зоряні.

Коли про це дізналася Світлана, вона дуже образилася на мене, навіть розсердилася. Сказала, що я не мала права так робити, бо черевики вона мені купила, а не сестрі.

– У Зоряни чоловік є, – каже. – От нехай він її і забезпечує.

– Так у них діток троє, Зоряна в декреті, бачиш, яке складне фінансове становище, – намагалася я виправдати свій вчинок.

Та Світлана мене не почула, і далі продовжує вважати, що я неправильно вчинила. Хоча я стою на своєму – я думаю, що я зробила все правильно. Та й, якщо розібратися, то Світлана має стільки грошей, що могла хоча б інколи сестрі і племінникам допомагати, а не ображатися за якісь чоботи за 4 тисячі гривень.

Розсудіть, хто з нас правий? Бо я вже сама нічого не розумію. Мені здається, що права я.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.