Сваха мені зателефонувала і запитала, чому я відмовилася допомагати родині дочки. Адже тепер вся турбота перекладалася тільки на батьків зятя

Ще навчаючись в університеті, моя донька захотіла виходити заміж. Наречений був теж ще студентом. Ми з чоловіком були не в захваті, але і перечити не стали. Зробили весілля, непогане таке, на 80 гостей – не поскупилися. Молоді почали жити, паралельно навчаючись в вузі.

Зрозуміло, що ми з сватами маємо їх підтримувати, а якщо точніше – утримувати. На даний момент, ми з чоловіком оплачуємо молодятам знімну квартиру, а свати виділяють їм певну суму на життя.

Працювати донька не збирається, виправдовується завантаженістю по навчанню. Але якщо наша Оля дійсно вчиться досить добре, то Тарас, зять, не приділяє навчанню належної уваги. Але він теж не горить бажанням працювати. Без досвіду Тараса на хорошу посаду не беруть, а працювати за копійки йому не хочеться.

І ми, і свати, люди не надто багаті, тому на весілля довелося навіть брати невеликий кредит. Так як всі гроші пішли на організацію святкового застілля, а подаровані кошти діти витратили на нові дорогі телефони і меблі для знімного житла, з’їздити у весільну подорож у молодятам не вийшло.

У нас зараз зайвих грошей немає, зате є старенька машина, яка без діла стоїть в гаражі. Вона залишилася нам від діда. Ми ніколи не планували її продавати, хоча за великим рахунком вона не зовсім нам потрібна. Ми бережемо її як пам’ять.

А от зять відразу звернув на неї увагу. Він почав вмовляти нашу доньку попросити батьків продати непотрібний автомобіль, а на виручені гроші молоді змогли б відправитися відпочити за кордон.

Така постановка питання нам не сподобалася, особливо моєму чоловікові. Він образився і позбавив доньку і зятя фінансового забезпечення. Більше знімне житло оплачувати ми не будемо і давати їм гроші теж, нехай вчаться заробляти самі.

Батьки зятя нас в цьому питанні не підтримали. Сваха мені зателефонувала і відчитала за те, що я відмовилася допомагати родині дочки. Адже тепер вся турбота перекладалася тільки на батьків зятя.

– Як тобі не соромно? – каже сваха. – Адже дітям пожити хочеться! Ще встигнуть наробитися! Ми тепер допомагаємо більше, а тепер і за квартиру нам платити?

Але ми не збираємося відмовлятися від своїх слів. Ми готові продати машину, але тільки тоді, коли діти влаштуються на постійну роботу і задумаються про покупку свого житла. Таким чином ми допоможемо дітям з іпотекою. А прокатувати гроші по дорогим курортах ми не дозволимо.