Таємниця старого лікаря, або історія про те, що добро має бути тихим
Заслужений терапевт Платон Гігінеїшвілі помер у 1949 році. Під час похорону несподівано з’ясувалась дивовижна річ…
Добра історія, одна з тих, що спонукають нас ставати краще…
У відчинене вікно міської поліклініки Батумі увірвався порив вітру з моря. Запахло рибою. За столом немолодий чоловік у білому халаті дивився папери з результатами аналізів. Перед ним сиділа жінка і вичікувально дивилася на лікаря.
— Що скажете, шановний Платоне?
– М-м-м, – лікар чомусь уважно подивився на пацієнтку і запитав, що не стосується справи: – Ваш чоловік на фронті?
– Так. П’ятий місяць немає звісток.
Повз вікно хтось пройшов з пакунком, загорнутим у газету. У кімнаті запахло білим хлібом. І лікар, і пацієнтка на секунду глянули у бік джерела аромату.
– Офіцерський пайок, мабуть, хтось отоварив, – сказала пацієнтка, відводячи очі.
Лікар нічого не відповів, він щось писав пером на зеленому папірці. Потім доклав іменний друк, на якому було вигравіровано: «Платон Гігінеїшвілі».
– Ось вам рецепт. Ліки візьміть в аптеці через дорогу. Приймати тричі на день після їди. За місяць знову зайдіть до мене на обстеження. Всього найкращого. Покличте наступного.
Жінка вийшла:
– Зайдіть хто наступний.
Маленька дівчинка, яка сидить у черзі, раптом запитала:
– Мамо, а чому у цієї тітки білий листок, а от у цієї зелений? Що там написано?
– Це рецепт, дитинко. Не став дурні питання.
Пацієнтка вийшла з поліклініки, зайшла у вказану аптеку та подала рецепт. Від її уваги не вислизнула цікава деталь. Аптекар, літній чоловік із залисинами, простягнув мікстуру, а її зелений рецепт відклав кудись убік, окремо від інших рецептів.
– Скільки з мене?
– Анітрохи. Ви вільні. Наступний.
Жінка знизала плечима і пішла до виходу.
Наприкінці місяця, як завжди, у ту саму аптеку ввійшов лікар і сказав аптекарю:
– Порахуй мої рецепти… Скільки виходить?
Аптекар дістав рахунки, переглянув папірці з рецептами, клацнув і назвав суму.
Лікар розплатився і вийшов.
Заслужений терапевт Платон Гігінеїшвілі дожив до перемоги та мирно помер у 1949 році. Під час похорону несподівано з’ясувалась дивна річ, про яку розповів той самий однорукий аптекар. Для виписування рецептів та призначень у нього було два блокноти: білий та зелений. Усю війну він виписував пацієнтам із сімей фронтовиків рецепти на зелених листках, а іншим на білих. Наприкінці кожного місяця він йшов в аптеку і оплачував із своїх коштів суму, що накопичилася за зеленими рецептами. Це був його посильний внесок сім’ям захисників батьківщини, який він старанно зберігав у таємниці.
Автор: Марія Сараджишвілі
На фото Платон Георгійович Гігінеїшвілі
