Таємниця старого лікаря, або історія про те, що добро має бути тихим

Заслужений терапевт Платон Гігінеїшвілі помер у 1949 році. Під час похорону несподівано з’ясувалась дивовижна річ…

Добра історія, одна з тих, що спонукають нас ставати краще…

У відчинене вікно міської поліклініки Батумі увірвався порив вітру з моря. Запахло рибою. За столом немолодий чоловік у білому халаті дивився папери з результатами аналізів. Перед ним сиділа жінка і вичікувально дивилася на лікаря.

— Що скажете, шановний Платоне?

– М-м-м, – лікар чомусь уважно подивився на пацієнтку і запитав, що не стосується справи: – Ваш чоловік на фронті?

– Так. П’ятий місяць немає звісток.

Повз вікно хтось пройшов з пакунком, загорнутим у газету. У кімнаті запахло білим хлібом. І лікар, і пацієнтка на секунду глянули у бік джерела аромату.

– Офіцерський пайок, мабуть, хтось отоварив, – сказала пацієнтка, відводячи очі.

Лікар нічого не відповів, він щось писав пером на зеленому папірці. Потім доклав іменний друк, на якому було вигравіровано: «Платон Гігінеїшвілі».

– Ось вам рецепт. Ліки візьміть в аптеці через дорогу. Приймати тричі на день після їди. За місяць знову зайдіть до мене на обстеження. Всього найкращого. Покличте наступного.

Жінка вийшла:

– Зайдіть хто наступний.

Маленька дівчинка, яка сидить у черзі, раптом запитала:

– Мамо, а чому у цієї тітки білий листок, а от у цієї зелений? Що там написано?

– Це рецепт, дитинко. Не став дурні питання.

Пацієнтка вийшла з поліклініки, зайшла у вказану аптеку та подала рецепт. Від її уваги не вислизнула цікава деталь. Аптекар, літній чоловік із залисинами, простягнув мікстуру, а її зелений рецепт відклав кудись убік, окремо від інших рецептів.

– Скільки з мене?

– Анітрохи. Ви вільні. Наступний.

Жінка знизала плечима і пішла до виходу.

Наприкінці місяця, як завжди, у ту саму аптеку ввійшов лікар і сказав аптекарю:

– Порахуй мої рецепти… Скільки виходить?

Аптекар дістав рахунки, переглянув папірці з рецептами, клацнув і назвав суму.

Лікар розплатився і вийшов.

Заслужений терапевт Платон Гігінеїшвілі дожив до перемоги та мирно помер у 1949 році. Під час похорону несподівано з’ясувалась дивна річ, про яку розповів той самий однорукий аптекар. Для виписування рецептів та призначень у нього було два блокноти: білий та зелений. Усю війну він виписував пацієнтам із сімей фронтовиків рецепти на зелених листках, а іншим на білих. Наприкінці кожного місяця він йшов в аптеку і оплачував із своїх коштів суму, що накопичилася за зеленими рецептами. Це був його посильний внесок сім’ям захисників батьківщини, який він старанно зберігав у таємниці.

Автор: Марія Сараджишвілі
На фото Платон Георгійович Гігінеїшвілі

Джерело