Тітка просить доглянути за нею на старості. Але знали б ви, що вона пропонує натомість… Не знаю чи варто погоджуватись.

Нещодавно минуло 40 днів з того часу, як померла моя мама. Тепер прийшов час навести лад з документами на спадок. Я з чоловіком жили разом з моїми батьками, тому тато був не проти, щоб я переписала квартиру на себе. Він також вже у літах, відповідно доглядала його я, оскільки є єдиною донькою в сім’ї. Для мене робити це є не важко. Вважаю, що кожен має святий обов’язок піклуватися про старих батьків та забезпечити їм нормальну старість.

Мої доньки живуть окремо. Старша вийшла заміж й з чоловіком винаймає квартиру, а молодша навчається в іншому місті й проживає на разі в гуртожитку. Час від часу діти приїжджають до нас, а ми завжди раді їх бачити.

Якось до мене навідалась тітка Катерина, рідна сестра моєї мами. Побачивши її на порозі будинку, я дуже здивувалась, оскільки вона вже старенька, а живе в селі, це десь 40 хвилин дороги.

– Тітко Катерино, яким чином ви дібрались до нас? — здивовано запитувала я.

–  Та ледь дійшла до тієї маршрутки. Нарешті відпочину трохи в тебе — сказала вона.

– Чому своїх доньок не попросили привезти вас до мене машиною?

– Та де там, дорогенька, їм не до того… Геть мої діти про мене забули… Одна раз на рік приїздить, а інша поїхала десь світ за очі. Коли тільки не подзвоню, то в них нема часу навіть на два слова. Тому то я проситиму тебе про допомогу.

– Поговорити з сестрами про це?

– Ні, знаю, як добре ти доглядала свою маму, вона завжди тебе хвалила, тому хочу, щоб ти й мене припильнувала. Натомість я перепишу на тебе свій будинок.

– Та що ви кажете? Який будинок? А що про це скажуть Настя та Марія?

– А ми не будемо їм нічого казати. Я таємно усе зроблю й ніяких проблем не буде — запевняла мене тітка.

Однак ситуація дуже неоднозначна, як на мене. З одного боку мені приємно й будинок не буде зайвим, оскільки в мене дві доньки. Проте з іншого боку потім ворогувати з двоюрідними сестрами не хочеться. Не знаю як бути? Пропоную тітці по-іншому якось вирішити ту ситуацію. Хочу поговорити з Настею та Марією, нагадати про їх обов’язок перед матір’ю, але вона просить не казати їм нічого. Каже, що образиться якщо я відмовлюсь або повідомлю дівчатам. Що мені робити? Чи погоджуватись на пропозицію тітки Катерини?

Напишіть нам в коментарях