“Тьотя Іра, ти не переживай – співчутливо сказала їй Маринка.– Он дядя Міша прийде з запасного варіанту і принесе тобі дитину.”
– Тітко Ірино, а що таке «пустоцвіт»? – спитала маленька Маринка ,коли Ірина заплітала їй коси .
Маринка була племінницею чоловіка Ірини Михайла,а ще дівчинка ходила в дитячий садок, де Ірина працювала вихователькою.
– Це квітка, Маринко,яка не дає плодів, – відповіла Ірина племінниці чоловіка.
– Хммм,дивно, – здивовано відповіла Марина. – Тоді чому мама з бабусею так про тебе говорять?
– Це мабуть тому,Маринко,що у мене не має своїх дітей! – сумно відповіла Ірина.
Адже Ірина і Михайло дуже хотіли діток,але у них ніяк не виходило. Вони зверталися до різних фахівців,але всі відповідали одне і теж : ви здорові,пробуйте ще.
Але ,роки йшли,а діток так і не було .
– Значить, ще не час, – завжди заспокоювала Ірину мама. – Бог знає, коли і кому,а саме головне що потрібно дати. Ти головне вір і молись.
Тому Ірина вірила і чекала на подарунок долі – дитинку.
Але свекруха не дотримувалась цієї думки і при кожній нагоді нагадувала невістці про те, що у її синочка немає продовження роду і, звісно ж, у цьому всьому вона звинувачувала Ірину.
– Може тобі кудись поїхати ,обстежитись ? – з докором говорила свекруха .
– У Мішка он які гени хороші –він і розумний,і красивий, і добрий.От від таких чоловіків і потрібно народжувати ,а ти тягнеш . Роки вже ж не ті.
– Ви ж знаєте,що я вже всюди ходила , – відповіла Ірина . – У мене все гаразд.Я здорова . А може,це не в мене проблеми ?
– А в кому ж іще?! – дуже здивовано ,аж підскочила свекруха.
– У нас в родині всі здорові і з дітками .Наш рід міцний та плідний. Це у вас он, в сім’ї у всіх тільки по одній дитині.
Ірині ніколи не подобались ці розмови ,та й взагалі ця тема була для неї дуже болючою.
– У нас гарний рід, – роздратовано відповіла Ірина. І знаєте ,що я вам скажу,головне не кількість, а якість.
Валентина Петрівна зціпила губи і ледь стримала обурення.
Адже ,Ірина не збрехала. Дітей у свекрухи було восьмеро ,дожили до дорослого віку четверо ,а путніх і нормальних тільки двоє – Міша і Катя ,мама Маринки.
Старші сини – Володя та Іван п′ють постійно , гульбанять. Від Володі жінка пішла,а у Івана дружина разом з ним гульбанить . Хоча у двох є діти.
– Ох і зла ти, Ірино, – роздратовано сказала Валентина Петрівна.– Тому і дітей в тебе нема.
– І вам всього доброго, – у слід відповіла Ірина.
Після цієї розмови ,Ірина зі свекрухою почали рідше говорити на цю тему.
– Тьотя Іра,ти не переживай – співчутливо сказала їй Маринка.– Он дядя Міша прийде з запасного варіанту і принесе тобі дитину.
– Що-о-о?! – аж підскочила Ірина. – Звідки прийде?!Що ти таке кажеш,звідки ти це взяла ?
– Ну бабуся ж казала моїй мамі, що раз Іра – пустоцвіт, то хай Мішка хоч від запасного варіанту дитину принесе – не розуміючи про що мова відповіла маленька Маринка.
У Ірини світ ніби зупинився. Вона розуміла,що чоловік справді часто затримується на роботі,їздить у відрядження. Але вона не хотіла вірити ,що в чоловіка хтось є і тому,відганяла подалі погані думки.
Того дня,чоловік Ірини Михайло знову затримався до пізнього вечора на роботі.
– Чого ти так довго? – запитала Ірина,коли чоловік повернувся додому.
– Багато справ на роботі,ти ж знаєш, – відповів Михайло.
– Ясно. Вона ще не вагітна? – одразу запитала Ірина, дивлячись прямо в очі чоловіка.
Михайло просто застив від такої несподіванки. Він ніяково подивився на Ірину і сказав:
– Хто?
Але Ірина продовжувала мовчки дивитись йому прямо в очі, демонструючи всім своїм виглядом , що вона про все знає.Михайло знервовано відповів:
– Я не розумію про що ти говориш.
Але Ірина не говорила ні слова,просто мовчки дивилась на чоловіка. Михайло,опустив очі і нарешті сказав :
– Що ти хочеш від мене почути?
– Правду, – спокійно відповіла Ірина. Я хочу знати правду.
– Ні, вона не вагітна, – Іра, а що ти хотіла? Ми живемо з тобою шість років ,а дітей немає.Я хочу повноцінну сім’ю,з дітками! Чого я маю через тебе залишатися без дітей? Я люблю тебе,але я хочу дітей.
– Я ж не тримаю тебе, – спокійно і тихо відповіла Ірина.Їй було дуже боляче в той момент,але вона стримувала себе .
– То мені піти? – невпевнено запитав Михайло.
– Так, – відповіла Ірина.
Михайло без ентузіазму збирав свої речі.Він,як і колись ,кохав Ірину ,але відсутність дітей і постійні докори його матері зробили свою справу.
Ірина важко переживала розлучення, більше місяця плакала ночами від болю,який був у неї на душі. Але після офіційного розірвання шлюбу ,вона змирилась і почала виходити з цього стану.
Михайло після розлучення одружився з дівчиною,з якою у них був роман.І тепер його мама з нетерпінням чекала онуків від нової обраниці.
А через пів року Ірина зустріла гарного чоловіка, за якого згодом вийшла заміж. А після весілля вона завагітніла! Вона була неймовірно щаслива і вважала це дивом. Так як ,змирилась з тим ,що вона не може мати діток.
На восьмому місяці вагітності, Ірина гуляючи з чоловіком, зустріла колишню свекруху. Валентина Петрівна не повірила своїм очам і здивовано запитала:
– Ти що вагітна? – сама завагітніла чи штучне запліднення?
– За допомогою чоловіка, – відповіла Ірина, з любов’ю глянувши на свого коханого Ігоря.
Ірина не хотіла далі продовжувати розмову з колишньою свекрухою ,тому попрощалась і пішла з чоловіком.А Валентина Петрівна ще довго стояла і не розуміла,кого вона тільки що бачила. Адже,вона завжди думала,що її невістка пустоцвіт, а тут вийшло зовсім інакше.
А от у Михайла і в цьому шлюбі немає дітей. То виявляється ,що син у неї – пустоцвіт ,а не невістка .
