Це неможливо було витримати. Я розумію, що старших треба поважати, бо мене так виховала мама, але коли постійно хамлять, то мовчати не буду

Їхня сім’я тримала в остраху всіх мешканців хостелу.

Я влаштувалась на роботу, пізніше заселилась на помешкання.

Мені допомогла жінка, Олена.

На вигляд їй до 50 років, жінка показала мої полички і шафки.

Ми мило поспілкувались, вона трохи розповіла про себе, а я про себе, так і розійшлись.

Дівчата в кімнаті були дуже здивовані, вони розповіли мені про цю сім’ю всю правду, а я не повірила.

Про те з часом сама у всьому переконалася.

Чоловік Олени був старшим.

Мені здавалося, що він ненавидить весь світ, тому постійно на когось зривається.

А їхня дочка Андріана була неймовірною “принцесою” всі мали навколо неї крутитись, навіть мало знайомі люди, і сусіди в хостелі.

Сім’я жила тут більше року, тому вони вважали себе старшими, і кожного дня їм щось не подобалося, хоча від них завжди було найбільше шуму.

Вони постійно сиділи в кухні.

Перед роботою, після роботи, на вихідних.

Вони годинами могли щось готувати.

А коли я втомлена приходила з роботи, то не могла розігріти собі поїсти, бо просто не було місця.

А їхні гулянки до 2 ночі, хоча в 3 нам потрібно було вставати на роботу, скільки було зауважень, та все марно.

Я говорила з власником будинку, про те йому теж було байдуже.

Олена кожного дня до когось чіплялась, а особливо до нас, хоча ми завжди тримали в порядку свою кімнату і прибирали за собою в кухні.

Їй навіть не подобалось, як закриваються двері в кімнату.

Це неможливо було витримати.

Я розумію, що старших треба поважати, бо мене так виховала мама, але коли постійно хамлять, то мовчати не буду.

Жінка могла собі це дозволити, бо біля неї був чоловік.

Вони отруювали собою весь будинок, коли їх не було вдома, то всі видихали.

Ці пів року життя здавалися вічністю в злі.

Люди, будьте добрішими одні до одних, особливо за кордоном.

Автор: Аніна

Історія написана спеціально для osoblyva.сom