Цінуймо час з близькими, поки маємо таку можливість!
Пізніше…
– Поговоримо з тобою пізніше.
– Я подзвоню тобі пізніше.
– Побачимося пізніше.
– Пізніше підемо.
– Я розповім тобі пізніше.
Ми залишаємо все на потім, але забуваємо, що “потім” нам не належить.
Пізніше наші близькі вже не з нами.
Пізніше ми вже не чуємо їх і не бачимо.
Пізніше вони стають лише спогадами.
Пізніше день стає ніччю, сила – безпорадністю, посмішка – гримасою, а життя – смертю.
“Пізніше” стає “занадто пізно”.
Цінуймо час з близькими, поки маємо таку можливість!
