Цінуймо час з близькими, поки маємо таку можливість!

Пізніше…

– Поговоримо з тобою пізніше.

– Я подзвоню тобі пізніше.

– Побачимося пізніше.

– Пізніше підемо.

– Я розповім тобі пізніше.

Ми залишаємо все на потім, але забуваємо, що “потім” нам не належить.

Пізніше наші близькі вже не з нами.

Пізніше ми вже не чуємо їх і не бачимо.

Пізніше вони стають лише спогадами.

Пізніше день стає ніччю, сила – безпорадністю, посмішка – гримасою, а життя – смертю.

“Пізніше” стає “занадто пізно”.

Цінуймо час з близькими, поки маємо таку можливість!