Тут, у госпіталі, хлопець зробив Каті пропозицію одружитися. Катя звісно ж погодилася . Коли Жені стало трішки краще, вони одружилися прямо в палаті.
Різкий та гучний телефонний дзвінок порушив ранкову тишу. Катя, не відкриваючи очей нащупала телефон і ледь чутним голосом промовила алло.
— Привіт, Кать. Вибач, що розбудив тебе, просто дуже хотів зателефонувати та почути твій голос.
— Иги, – відповіла невдоволено дівчина , – я теж дуже рада тебе чути, але хочу спати. Давай поговоримо пізніше, добре?
— Так, звісно, давай пізніше. Спи, моя кохана, – промовив Женя і поклав слухавку.
«Кохана?!». Ось тепер Катя прокинулась точно:«Що він таке сказав? Кохана? А чому дзвонив взагалі? Катя, підійшла до вікна, на вулиці падав дощ. Погода була зовсім не для лютого місяця.
І тут знову телефонний дзвінок, до Каті зателефонувала мама:
— Донечко, війна почалась
І тут Катя зрозуміла про що хотів сказати їй Женя. А ще мабуть про те, що він іде до військомату. Катя знала, що хлопець не зможе сидіти вдома.
Катя і Жені разом працювали, часто пили каву на перерві та могли годинами обговорювати різні теми. Катя називала це все дружбою.
І тут дівчина згадала, як якось вони сиділи з Женькою , він заспокоював її, бо їй було погано на душі і хлопець сказав їй : «Тільки уяви, якби не ти, світ був би зовсім іншим».
Зараз, Катя згадувала це і їй здавалося, що це було у якомусь іншому житті. Але тепер вона зрозуміла точно, що кохає Женю.
Дівчина почувала себе дуже самотньою без нього на роботі. Катя хвилювалась за хлопця, вона щодня телефонувала йому по кілька раз, але він не брав слухавку.
Роботу в офісі зупинили, керівництво відправили всіх працівників у довгострокову відпустку, запропонувавши їм виїзд за кордон, куди тимчасово планували перенести офіс. Але Катя нікуди не поїхала, оскільки чекала, що коли Женя повернеться, то обов’язково прийде до неї.
Так пройшов не один тиждень. Дівчина лягала спати і поклала поруч з ліжком телефон. Тепер він часто будив її сигналом повітряної тривоги з телефонного додатку. Але Катя чекала дзвінка, дзвінка від коханого. Аж раптом подзвонив телефон. Незнайомий номер. Дівчина швидко підхопилася з ліжка і взяла слухавку.
— Привіт, Катя. Вибач, що знову розбудив тебе
— Женька, любий. Як я за тобою скучала! – скрикнула Катя .
Хлопець був поранений та довго лежав у лікарні. Дівчина не роздумуючи, зібрала речі та поїхала до нього.
Каті дозволили зайти до коханого, так як вона назвалась його нареченою. Женя був повністю перебинтований, тільки очі та посмішка виднілися на обличчі.
Катя дуже хотіла кинутися до нього в обійми, пригорнутись до грудей, але розуміла, що цього зараз робити не можна. Вона просто взяла за руку коханого і цього було їм достатньо для того , щоб відчути свої почуття одне до одного.
— Я тебе кохаю, Катя. Я полюбив тебе з першого погляду.
— А я завжди думала, що це дружба. Але зараз розумію, що жити не можу без тебе і не хочу.
Тут, у госпіталі, хлопець зробив Каті пропозицію одружитися. Катя звісно ж погодилася . Коли Жені стало трішки краще, вони одружилися прямо в палаті.
Так як мама Жені не знала про його поранення і весілля, то хлопець доручив розповісти ці новини Каті. І дівчина дотримала обіцянку.
Коли мама Жені, Ніна Григорівна побачила у дверях незнайому дівчину, вона здивовано запитала:
— Ви до мене, дівчино?
— Так. Я маю вам дещо передати. Це хороші новини, одразу попередила дівчина.
Як і домовились з Женею, Катя залишилась чекати хлопця у його матері. Удвох їм було легше чекати на чоловіка і сина, якого вони так любили. І це їх неабияк об’єднувало .
Женю відпустили додому на декілька тижнів, на реабілітацію. Але цей час пролетів з неймовірною швидкістю. І знову потрібно було прощатися.
Катя схопила коханого за шию і, не відпускаючи, говорила на вухо як сильно вона його кохає. Їй так не хотілося знову відпускати коханого.
— Катя, послухай, я дуже тебе кохаю, – прошепотів їй на вухо Женя – Я обіцяю, я швидко повернуся , і ми будемо з тобою разом назавжди.
— Тільки уяви, якби не ти, світ був би зовсім іншим, – сказала вона тихо коханому і відпустила його на війну .
