“Ти наpoджуй, а одружуватися не будемо” – заявив коханий, послухавши свою маман
“Син зустрічається два роки з дівчиною, і тут вона завагітніла. Молоді відразу почали планувати весілля і покупку квартири (ми обіцяли синові дати на перший внесок). Вони навіть подали заяву. Але я відмовила сина від офіційної реєстрації шлюбу.
Перший внесок наш (планують брати хорошу двушку від 60 метрів в новобудові), платити буде син. У невістки і зараз зарплата в 3 рази менше ніж у сина, а з огляду на те, що вона в декреті (декретах) буде сидіти н-ну кількість років.
Пояснила синові, навіщо йому ділити квартиру ним і нами зароблену, а за фактом втратити повністю, оскільки швидше за все при розлученні йому доведеться піти, а колишня приведе туди нового чоловіка, наpoдить від нього дітей.
Загалом син сказав дівчині, що будуть жити разом, разом виховувати дитину, дитину запише на себе, але одруження не буде. І квартиру він на себе буде брати. Але його дівчина в люті, і лють на нас спрямовує. Не на сина який приймав остаточне рішення, а на мене. Від сина вона не йде, тобто прийняла його рішення. Але з якогось дива до мене претензії? Кричить, що внучку не побачу. Анонімно”
З групи «підслухано у заміжніх»
Просто не могла пройти повз цей запис. Не скажу, що мене від такої логіки прямо бомбить, але щось близько того. Примітно те, що сторона чоловіка знає тільки свої інтереси – покупка і утримання у власності квартири. Але що ж з інтересами нареченої? Боюся, вони проігноровані, розтоптані і обпльовані по всіх фронтах.
Розглянемо три проблеми:
Фінансова
З фінансовою, мені здається, все зрозуміло. Сім’я – це якийсь договір, що все у нас тепер в житті навпіл. А не поява в родині корови, яку тримають в сараї за те, що вона телиться для господарів. Чоловік і дружина, умовно, домовилися, що вона народжує дітей і тримає будинок в порядку, а він забезпечує, де і на що жити. Плодами користуються спільно. Тут же виходить, що внесок дружини «повернути назад» не вийде – дитину не можна запхати назад. У батька все одно буде син або дочка, хоч він розлучиться, а хоч ні. А ось внесок чоловіки легко забрати назад – не вона заробила!
Ах, потрібно було, щоб вкладалася і жінка? Вона, може, і з задоволенням. Тільки дитиною хто буде займатися? Свекруха? Чоловік? Нехай забезпечать тоді жінці вільний час на те, щоб заробила вже собі на квартиру, а чоловік з дітьми посидить. Правда, тоді весь тягар виплат ляже на свекруху, але що вже тут зробиш. Все одно квартиру через пару років отримають назад. Я б на місці невістки не вкладалася в цьому житлі ні в один плінтус.
Юридична
Другий момент – юридичний. Мама могла б просто втіхушку намовити сина оформити житло на себе. Більшість мужиків-подозрєвак так і роблять, а розкриваються такі нюанси через 5-7 років спільного життя або навіть при розлученні. Причина – впевненість, що за законом жінка «відбирає» спільнонажите. В кінці кінців, це маячня. Спільнонажите завжди ділиться навпіл, і ніяк інакше. А моральне право на свою половину у дружини і безумовно є, див. П. 1
Психологічна
Ну а третя проблема – безумовно психологічна. Видно, що для своєї власної сім’ї чоловік ще не дозрів, і сам він – велика дитина своїх батьків. Зв’язок мама-син в даному випадку сильніший, ніж зв’язок чоловік-дружина. Про яке весілля тут можна говорити?
Я думаю, що краще рішення для цієї жінки – йти в туман з аліментами. Сім’ю тут будувати не вийде. Що ж стосується того, що свекруха не побачить внучку – це даремно. Дитину батьку і бабусі слід підкидати хоча б на 3 дні в тиждень, а в цей час чистити пір’ячко і шукати нареченого.
Автор: Морена
