У дворі нашої багатоповерхівки живе безпритульний, сусіди часто його підгодовують. А Ілля половину своєї їжі, м’ясну частину, місцевим собакам і кішкам роздає, таким же безхатькам як і він сам. Такий він добряк був. А потім сталось те, що увесь двір згуртувало, усі чоловіки вийшли тоді до нього
У дворі нашої багатоповерхівки живе безпритульний Ілля, але усім він представляється Іллюшею, хтось зі стареньких його кличе Ільком. Словом, добрий він, спокійний, нікому ніколи зла не робить, навпаки, якщо може допомагає. І сусіди наші хто чим може, йому завжди допомагає, хто одяг віддасть, хто погодує.
А Іллюша половину своєї їжі, м’ясну частину місцевим собакам і кішкам роздає, таким же безхатькам як і він сам. Такий він добряк був.
І ось одного разу внадилася два хлопчини років 13-15, з сусідніх дворів, ображати нашого Іллю. То підбіжать до нього штовхнуть ззаду і зі сміхом тікають. А один раз відібрали у нього пакет з їжею і все розкидали по землі і розмазали. Йдуть ввечері сусіди і бачать, сидить Іллюша на бордюр і плаче, а навколо нього їжа розкидана. Запитали, що сталося, Іллюша розповів, що пацани його якісь вже тиждень дістають.
На наступний день наші чоловіки розійшлися по двору. Роблять вигляд що зайняті своїми справами. Хто машину лагодить, хто вікна миє, а хтось навіть білизну розвішує. І ось заходять у двір ті самі пацани. Іллюша вдає, що не бачить їх. Вони підходять до нього, починають його смикати, намагаються штовхнути і вирвати з рук піджак, який він розглядав.
І так, мабуть, хлопці захоплені своїми діями, що не помічають чоловіків, які покидали свої справи і потихеньку оточують їх. Коли хлопці помітили, що вони стоять в колі з сердитих чоловіків, бігти їм було вже пізно. Бити їх не стали, не вистачало ще руки бруднити про всяких. А ось вибачитися перед Іллею змусили, на колінах.
Стали вони на коліна, всі трясуться від страху, заїкаючись просять вибачення у Іллюші. Після цього відпустили їх, та попередили, що якщо їх або дружків яких-небудь ще раз побачать у нас у дворі поруч з Іллею, то так легко вони не відбудуться. Більше ми цих пацанів не бачили.
А Ілля і донині живе у нас у дворі, але тепер вже не на вулиці, а в кімнатці, де зберігаються мітли і різний інвентар. Двірником він став у нас працювати, і кожен ранок починається з човгання мітли і тихого голосу Іллюші, який наспівує собі різні пісеньки.
Фото ілюстративне з вільних джерел
