– У мене Віка скоро має народити. Збирай речі та переїжджай геть, – дорікав брат, хоча знав, що я прописана там
Я кругла сирота. Батьків не стало в автокатастрофі декілька років тому. Тоді братові Олегу було 19, він оформив наді мною опікунство. На щастя, у сиротинець мене не забрали, ми залишилися жити у квартирі батьків.
Завдяки братові я закінчила школу із золотою медаллю, маю стипендію в університеті. Зараз навчаюся на магістратурі та маю невеличкий підробіток. Чисто так, на косметику, одяг, якісь ще розваги. Недавно телефон новий купила.
Досі живу на батьківській квартирі. І декілька місяців тому до нас переїхала Вікторія, наречена Олега. Вони досить довго зустрічалися, ще як батьки були живі. Потім брат зробив їй пропозицію, розписалися, тихо відсвяткували в кафе.
Віка мені подобалася. Хороша дівчина, з нею можна було поговорити про все на світі. Частково, вона мені замінила маму. Я могла їй розповісти про проблеми у стосунках, поплакати після розлучення, поділитися секретами. Ще й до того, ми спокійно поділили хатні обов’язки.
Однак, тепер наші стосунки просто скотилися на дно. Зараз Віка на 4 місяці вагітності і вони вже знають стать дитинки. І не знаю, чия це була ідея. Але зараз Олег та зовиця хочуть, аби я переїхала геть.
Спершу намагалися зі мною м’яко поговорити:
– Ну в нас народиться дитинка, та спальня мала. Ми б могли твою кімнату переробити на дитячу.
– А куди я піду жити?
– А…На орендовану. То ж не дорого. Ти можеш до нас приходити у гості.
Тільки така перспектива мене не тішить. По-перше, у мене нема стільки коштів на оренду. А у Львові квартири дуже дорогі. Сама я такі витрати не потягну.
По-друге, я ж там прописана. Відповідно, половина житла належить мені офіційно. Читала в Інтернеті, що в таких випадках хтось з родичів продає частку.
– Гроші? Лідо, ти прекрасно знаєш, що у мене нема такої суми!
– Але я не можу піти з цієї квартири.
– А може просто не хочеш? Ти знаєш, що у нас скоро дитина буде! Так тебе жаба давить через ті квадратні метри чи що?
Ось так я посварилася з братом та Вікою через квартиру. Поки я живу тут, але інколи шукаю варіанти на оренду.
Я просто не хочу псувати з ними остаточно стосунки. Так, квартира – то дуже дороге задоволення. Тільки от брат єдина людина, яка у мене на цьому світі залишилася…
Ви підтримуєте думку нашої юної читачки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в комент
Я кругла сирота. Батьків не стало в автокатастрофі декілька років тому. Тоді братові Олегу було 19, він оформив наді мною опікунство. На щастя, у сиротинець мене не забрали, ми залишилися жити у квартирі батьків.
Завдяки братові я закінчила школу із золотою медаллю, маю стипендію в університеті. Зараз навчаюся на магістратурі та маю невеличкий підробіток. Чисто так, на косметику, одяг, якісь ще розваги. Недавно телефон новий купила.
Досі живу на батьківській квартирі. І декілька місяців тому до нас переїхала Вікторія, наречена Олега. Вони досить довго зустрічалися, ще як батьки були живі. Потім брат зробив їй пропозицію, розписалися, тихо відсвяткували в кафе.
Віка мені подобалася. Хороша дівчина, з нею можна було поговорити про все на світі. Частково, вона мені замінила маму. Я могла їй розповісти про проблеми у стосунках, поплакати після розлучення, поділитися секретами. Ще й до того, ми спокійно поділили хатні обов’язки.
Однак, тепер наші стосунки просто скотилися на дно. Зараз Віка на 4 місяці вагітності і вони вже знають стать дитинки. І не знаю, чия це була ідея. Але зараз Олег та зовиця хочуть, аби я переїхала геть.
Спершу намагалися зі мною м’яко поговорити:
– Ну в нас народиться дитинка, та спальня мала. Ми б могли твою кімнату переробити на дитячу.
– А куди я піду жити?
– А…На орендовану. То ж не дорого. Ти можеш до нас приходити у гості.
Тільки така перспектива мене не тішить. По-перше, у мене нема стільки коштів на оренду. А у Львові квартири дуже дорогі. Сама я такі витрати не потягну.
По-друге, я ж там прописана. Відповідно, половина житла належить мені офіційно. Читала в Інтернеті, що в таких випадках хтось з родичів продає частку.
– Гроші? Лідо, ти прекрасно знаєш, що у мене нема такої суми!
– Але я не можу піти з цієї квартири.
– А може просто не хочеш? Ти знаєш, що у нас скоро дитина буде! Так тебе жаба давить через ті квадратні метри чи що?
Ось так я посварилася з братом та Вікою через квартиру. Поки я живу тут, але інколи шукаю варіанти на оренду.
Я просто не хочу псувати з ними остаточно стосунки. Так, квартира – то дуже дороге задоволення. Тільки от брат єдина людина, яка у мене на цьому світі залишилася…
Ви підтримуєте думку нашої юної читачки?
