Усе найкраще залишала для чоловіка й дітей. Так робила її мама, так її навчили в дитинстві.
Одну пані поклали в лікарню. В годину відвідувачів до неї прийшов чоловік з сином З собою вони несли цілу баночку відварених риб’ячих хвостиків. А у жінки від такої турботи трапилася істерика.
– Як ви можете, я ж хворію! Мені ж так погано, а ви тягнете мені рибку за залишковим принципом! – плакала жінка. А чоловік і сини щиро не могли зрозуміти, що вони зробили не так.
– Але люба, ми ж живемо з тобою 20 років, і кожен раз, сидячи за столом, ти вибирала саме хвости! – розгублено констатував чоловік.
– Природно, ми думали, що це те, що ти найбільше любиш!
Тоді-то жінка і зрозуміла, що дійсно все життя обділяла себе. Брала найгірший, останній шматочок. Усе найкраще залишала для чоловіка й дітей. Так робила її мама, так її навчили в дитинстві. А як інакше, адже людина не повинна бути егоїстом.
Як часто я чую історії хороших дівчаток, хороших жінок, яких виховали в парадигмі «не будь егоїстом» або «краще – близьким». Всі вони, як правило, отримують гіркий досвід в житті.
Одні натикаються на непорядних людей, споживачів. І пройде ще досить багато часу, перш ніж вони зможуть відрізняти хороших людей від поганих. Навколишні говорять їм: сама винна, у тебе що, очей немає? А очі у дівчинки справді не вміють відрізняти споживацьке ставлення до себе. Про це їй мама не розповідала.
