Уже десять років не спілкуюся з сестрою, бо вона робить абсолютно не по-сестринськи, намагаючись при кожному зручному випадку відбити у мене чоловіка. Як на мене, це зрада чистої води, але мама наполягає, що ми повинні помиритися, все-таки рідня

Заміж я вийшла десять років тому. Весілля було пишне, багато гостей, були і родичі, і друзі, не було моєї рідної молодшої сестри, з якою ми за місяць до весілля посварилися в соплі, майже пoбилися. Причиною конфлікт став мій майбутній тоді ще чоловік.

Олена в родині була молодшенькою, тому батьки її балували. Я думаю, що навіть занадто. У нас різниця в сім років, тому я прекрасно бачила, що за те, що мені в дитинстві вийшло б боком, сестрі тільки пальчиком показували.

Часом бувало прикро, але батьки намагалися тримати баланс і зайвий раз відносно мене не лютували. Можливо, свою роль зіграло ще те, що до народження сестри у нас стало легше з грошима і у батьків стало менше приводів нервувати.

Сестра з раннього дитинства зрозуміла, що якщо чогось не можна, але дуже хочеться, то можна. Можна цукерки з серванта, можна мій плеєр, можна гроші з кишені, можна не ходити в школу. Так, іноді вона не ходила в школу, тому що просто втомилася. Їй навіть не доводилося імітувати якусь xвpробу.

Мене багато в сестрі бісило, особливо, що вона абсолютно безпардонно чіпала мої речі. Дозвіл вона питала, але навіть якщо чула відмову, то все одно їх брала, тільки трохи пізніше, щоб я цього вже не бачила.

Спочатку це були іграшки, потім книжки, потім косметика, парфуми, одяг. Сварилися ми в дитинстві постійно. Мамина позиція з цього питання злила ще сильніше: “так дай ти їй, тобі шкода?”. Згодом сварок ставало все менше.

Студентські роки я прожила разом з батьками, та й після не поспішала з’їжджати. Особистоuj житті як такої не було, а знімати квартиру одніq було нудно і дорого. Відносини з чоловіками у мене бували, але нічого особливо серйозного. такого, щоб з’їхатися, не виходило. Тому до двадцяти п’яти років я жила з сестрою в одній кімнаті.

Відносини у нас були хороші, не найкращі подруженьки, все-таки різниця в віці давала про себе знати, але спілкувалися на багато тем.

Саме в двадцять п’ять років я познайомилася з Денисом, ми зустрілися кілька місяців, а потім вирішили з’їхатися. Зняли квартиру, перевезли речі, стали жити. Через півроку я офіційно познайомила його з моєю родиною, тому що він зробив мені пропозицію.

З весіллям вирішили не поспішати. Потрібно було підзбирати гроші, без поспіху все організувати, та й пожити разом хотілося, щоб притертися в побутовому плані. Батьки наше рішення схвалили, сказали, що по можливості будуть допомагати.

До нас в гості часто заходили мої батьки, батьки нареченого, але частіше за всіх у нас бувала Аліна. Я думала, що вона просто скучає, їй незвично, адже все її життя ми жили разом, а тут я поїхала. Проти її візитів я нічого не мала. Але з часом мене стала насторожувати її поведінка.

Сестра заявлялася в досить відвертих нарядах, обов’язково намагалася перетнутися з моїм майбутнім чоловіком, знаходила привід доторкнутися. Він же навпаки намагався піти з дому, коли приходила сестра. Я ж намагалась не накручувати себе, оскільки мої власні думки здавалися мені маренням.

Я переконувала себе, що це нормальна реакція, адже раніше таких серйозних стосунків у мене не було. Але ревнувати до рідної сестри мені здавалося ганебним, адже це рідна кров, вона не може мене зрадити.

Моя внутрішня боротьба тривала ще пару місяців, поки наречений не вирішив зі мною відверто поговорити. Те, що він розповів, повалило мене в шок, але підсилило всі сумніви, які були у моїй душі.

Виявилося, що сестра перетиналася з ним не тільки в нашій квартирі, коли приходила в гості. Вона його чекала біля роботи, зображуючи, що це випадкова зустріч, “випадково” стикалася в магазинах.

Навіть в гості іноді “ненавмисно” приходила, коли мене не було вдома, вела вона себе при цьому зухвало і недвозначно. Кілька разів “випадково” надсилала йому свої відверті фотки, ніби помилилася номером.

Наречений мовчав довго, оскільки не хотів псувати між нами відносини. Сам намагався пояснювати Аліні, що вона поводиться неправильно і нічого в неї не вийде, але та тільки сміялася і продовжувала свої раптовості і випадковості. Мовчав би і далі, але сестра перейшла всі межі

Напередодні, поки я була у батьків, Аліна черговий раз “ненавмисно” прийшла в гості. Наречений їй сказав, де мене знайти, але “щоб зі мною не розминутися”, сестра сказала, що почекає у нас. Він тільки прийшов з гаража, тому залишив Аліну на кухні чаї ганяти, а сам митися пішов.

У ванній у нас не було замка, все ніяк не могли поставити, тому що нам двом він особливо і не потрібен. Ось жених туди пішов, почав митися, як почув, що шторка у ванній відкривається. Він спочатку нічого не зрозумів, потім побачив Алін і дуже сильно здивувався, так би мовити.

Наречений розповідав, як ледве-ледве виставив її з ванної, одягнувся і пішов лаятися, тому що вона його дістала остаточно.

Аліна говорила, що він помиляється, одружитися треба не на мені, а на ній, адже вона йому більше підходить, а ще любить його. Наречений їй черговий раз пояснив, що нічого не буде, сестра розпсихувалася, сказала, що це ще треба подивитися, буде чи не буде, і пішла з квартири, а він вирішив, що пора розповідати мені, тому що сестра явно перейшла межу.

Я тоді відразу зателефонувала Аліні, прямо запитала, що це все означає, а у відповідь почула спокійне “ну а що тут такого, ви ж ще не одружені, раптом би він передумав”. Чесно, я думала, вона буде відпиратися, якось виправдовуватися, але ні. Вона все визнала і не бачить в цьому нічого такого. Я сказала, що це зрада з її боку, яку я не потерплю, тому відтепер сестри у мене немає.

Батьки тоді прикладали всі мислимі і немислимі сили, щоб нас помирити, але жодній з нас це було не потрібно. Аліна продовжувала писати моєму нареченому з різних номерів, тому що її він заблокував відразу. Я бачила ці повідомлення, вони завдавали мені болю. Від неї я такого не очікувала, рідна кров все-таки.

На моєму весіллі її не було. Минуло вже десять років, а ми все ще не спілкуємося, тому що вона не вважала за потрібне вибачитися, а я не можу їй більше довіряти. Мама з кожним роком все сильніше тисне на те, що ми повинні помиритися, адже рідні люди, тим більше, нічого страшного не сталося.

Але я вважаю, що рідні люди так не поступають, якщо зрадила один раз, то зрадить і двічі. А нічого страшного не сталося тільки від того, що мій чоловік цього не допустив, не скористався ситуацією. Заслуги сестри в цьому немає взагалі.