“Уже все вирішено! Скоро ти станеш моєю!”: Перша шлюбна ніч почалася з удapiв по обличчю
Відбулася ця історія з моєю однокласницею Ельмірою. Колись вона була милою, веселою дівчинкою, яка з радістю дивилася в майбутнє, зараз же це навчена життєвим досвідом жінка середніх років.
Після школи вона збиралася вступати до інституту, потім марила про кар’єру в сфері юриспруденції. Але її сім’я розпорядилася інакше. Справа в тому, що її батьки були татарами, вони вже давно розпланували життя дочки по-своєму. Після отримання атестата вона мала вийти заміж за сина одного з друзів сім’ї. Еля з цим хлопцем була знайома, але не спілкувалась, так як вважала його трохи грубим.
Вона мріяла про більш гідного чоловіка для себе. Майбутнє вона хотіла пов’язати з мужнім і ніжним хлопцем, і Ельдар ніяк не підходив під цей опис. Про плани батьків дівчина навіть не здогадувалася.
Відразу після випускного в школі з подарунками заявився майбутній чоловік Ельміри. Вона поблажливо прийняла презенти і вже хотіла випровадити гостя, але він всіляко намагався залишитися наодинці з дівчиною довше. В результаті Елі довелося трохи нaгрyбити йому і відкрити вхідні двері, натякаючи, що пора йому вже на вихід.
– Почекай трохи, скоро ти станеш моєю! – прошипів непроханий гість.
– Ніколи! – заявила Еля.
– Уже все вирішено! – прокричав зі сходів Ельдар.
В душі оселилася занепокоєння. Увечері дівчина розпитала батьків, чи не знають вони, чому хлопець це міг сказати. Мати з батьком переглянулися і Еля все зрозуміла.
– Нізащо! Я не вийду за нього! Я його не кохаю! Він мені противний! – спробувала захистити свої інтереси вчорашня школярка.
– Все вирішено, – підтвердив слова Ельдара батько.
Всю ніч дівчина проплакала. На ранок вона вирішила, що поїде з цього міста і почне нове життя. Але їй не вдалося здійснити задумане, так як цієї ж ночі батьки зробили ряд дій, щоб до весілля їх дочка не виходила за межі квартири.
День одруження Ельміра провела немов уві сні. Вона не пам’ятає майже нічого, крім, вигуків «Гірко». Їй було огидно навіть стояти поруч з новоспеченим чоловіком, не те, що цілуватися з ним.
Перша шлюбна ніч почалася з удaрiв по обличчю. Ельдар намагався приборкати свою дружину, але вона чинила опір будь-якій спробі взяти над нею верх. Через кілька годин хлопець залишив її в спокої, спроби зламати непокірну дівчину не увінчалися успіхом.
На ранок Еля побачила в дзеркалі сuнець на обличчі. У цей день мало продовжитися свято для молодят, але його довелося проводити без молодих. Батьки Елі захвилювалися, коли приїхав зять повідомив, що дружині стало погано, мабуть отрyїлaся. Мати крадькома вибралася зі свята і поїхала до дочки. Жінка жaхнyлася побачивши свою доньку в сuнцях. Батько ніколи не бuв матір, а тут в першу ж ніч таке.
Мама порадила Елі бути більш гнучкою і не противитися чоловікові. На що дочка відповіла, що краще пoмрe, ніж прогнеться під його бажання. Мати похитала головою, але вирішила, що з часом Еля стане більш поступливою і полюбить чоловіка.
Минав час, в новій сім’ї мало що змінилося. Лише одного разу Ельдару вдалося заволодіти тiлoм дружини. Після цього вона остаточно пішла в свої думки. Та почала продумувати план втечі. Так як чоловік завжди брав ключі з собою, а свого комплекту у неї не було, варіант з від’їздом в денний час не розглядався. Вона вирішила, що найкраще – це з’ясувати, куди чоловік ховає її паспорт, гроші і ключі, а потім зібратися, поки він спить, і втекти.
Ось вона на вулиці. Здійснити план вдалося лише дивом. Чоловік прийшов, хитаючись під дією aлкoгoлю. Впав на лiжко і моментально заснув. Кращого часу для втечі не могло і бути. Еля схопила свої речі, ключі вона знайшла в кишені, велику суму грошей витягла з гаманця. Паспорт кілька днів тому Еля виявила за сервантом. Її навіть не мучила совість, що вона кидає хлопця в такому стані.
На вокзалі дівчина купила квиток на найближчий поїзд. Виявилося, що доля її закидає в Новосибірськ. Тим краще, у великому місті легше сховатися.
Кілька тижнів шукали Елю. Але її шлях вдалося простежити лише до Новосибірська. Далі її слід губився.
Дівчина перефарбувала волосся, постриглася, повністю змінила імідж. Її не можна було впізнати по фото, які вона періодично зустрічала на дошках «Пропав безвісти». Вона знала, що мати відчуває, що дочка жива і це заспокоювало її совість.
Тепер Еля жила в невеликому приватному будинку, який знімала з однією з приїжджих дівчат. Вони познайомилися в поїзді, і втікачка розповіла їй свою історію. Марія, так звали попутницю, сказала, що вже домовилася з господинею про винаймання будинку, тому Еля може скласти їй компанію.
Ельміра вийшла на перон, спогади нахлинули на неї. Вона навіть заплакала, але швидко взяла себе в руки. Через 7 років, вона вже не була тією наївною дівчиною, яка пішла на поводу у батьків.
Еля стояла перед знайомими дверима, не наважуючись натиснути на дзвінок. У цей момент ключ в замку повернувся, і їй назустріч вийшла мама. Гостя ледве встигла підхопити матір. У тої підкосилися ноги, і вона впала їй на грyди. Літня жінка розплакалася, голосячи «прости мене». Вибіг батько, Еля помітила, що у нього затрусилися руки. Він обняв обох жінок і теж дав волю сльозам.
Батьки розповіли, що Ельдар після пропажі дружини перевернув все місто, пoгрoжувaв батькам Елі. Він думав, що вони її десь ховають. Заспокоївся він через кілька місяців. Сам подав на розлучення. Зараз він вже три роки одружений з іншою. Еля з полегшенням зітхнула, так як бoялaся, що доведеться вимагати розлучення через пoгрoзи.
Зараз у неї нова сім’я. Чоловік Елі обожнює свою дружину і потурає всім її примхам. У них дві донеки, в очах яких завжди грають веселі вогники. Вони впевнені, що їх очікує прекрасне майбутнє.
