-В неї ж гр*ди замалі, так навіщо таке декольте було робити? Може, шарфиком прикриємо? Свекруха з усіх сил псувала весілля, а потім і життя
От мені цікаво: чи є де-небудь на світі невістки, які нормально уживаються з свекрухою? У моєму оточенні їх немає, а вже про себе я взагалі мовчу! Свою я називаю свекрушатіною. Розумію, що культури в такому слівці замало, але що поробиш – воно ідеально відображає всю внутрішню суть цієї жінки. І начебто повинна я бути вдячна за те, що вона нaродила і виховала самого чудового чоловіка – мого чоловіка. Повинна, але не виходить, тому що всі мої хвилі подяки розбиваються об неприступну скелю.
Ось я зараз, як на прийомі у психоаналітика, розповім вам, як справа була, а ви самі скажіть – права я, чи ні. Все почалося з весілля. У найбільш хвилюючий момент, в «передбаннику» залу реєстрації моя, тоді ще майбутня свекруха, дбайливо поправляє складочки на білій сукні, і так ласкаво, як би, між іншим, каже моїй мамі: «Любочка красуня, звичайно. Красива дружина буде у мого сина. Тільки ось фасончик сукні все-таки треба було трохи підкоригувати. В неї ж гр*ди замалі, так навіщо таке декольте було робити? Може, шарфиком прикриємо? »
Ось змія-то! Вона ж бачила мене вже в цій сукні, відразу після того, як купили. Але тоді і слова не сказала! У сенсі – ні слова, тобто, мовчки оглянула з ніг до голови, посміхнулася, і побігла своїми справами займатися. А я-то, дурна, прийняла посмішку за схвалення. Звичайно, настрій мені зіпсувала. Але ж мій славний, тоді ще – майбутній чоловік, навіть і не почув її слів. Хитрюга, з сином дуже акуратно себе веде.
І далі на весіллі вона на цьому не зупинилася. Кілька разів тихенько шепотіла на вушко мені, щоб я не пила алкoголь: «Любочка, може бути тобі вже вистачить?». Але ж я за весь день всього два келиха шампанського випила, бо алкoголь ніколи не любила, у мене відразу ж від нього голова бoліти починає. Зате мій чоловік відривався на славу, але я не бачила, щоб вона йому щось шепотіла.
Незважаючи на старання свекрухи, весілля пройшло добре, а наступний тиждень взагалі був солодко-медовий рай. Але, через кілька днів, подзвонила свекруха, і попросила мого чоловіка прийти допомогти їй у чомусь. Він, звичайно, полетів, на всіх крилах. І не було його майже 5 годин! Уявляєте 5 годин! Виявляється, від нього всього лише потрібно поміняти прокладку в крані у ванній, свекор, бачте, не міг, був зайнятий на роботі.
Ну, ясна річ, прокладку міняв він, навіть якщо дуже повільно – не більш години за умови, що йому за цією прокладкою їхати ще довелося. Ну, а решта 4 години ніж він там займався? Все просто: їв мамин борщ, котлети з пюрешкою, пироги, і грав в танчики. Прийшов звідти щасливий, ситий.
А потім вона зарядила приходити до нас кожні пару днів, і сидіти по дві години, наводити у мене на кухні порядок, господарювати, всюди пхати свого носа. Звичайно ж, їй багато чого не подобалося, і вона постійно намагалася мене вчити все робити по-своєму. І тоді я зрозуміла, що у мене серйозні проблеми. Ну ладно б ми жили б під одним дахом! Але ж я спеціально наполягла на тому, щоб ми зняли поки квартиру, а потім – іпотека, все як у всіх. Чула, як «уживаються» під одним дахом невістки і свекрухи, і просто хотіла уникнути цього з любові і поваги до свого чоловіка. Але ж ні, вона сама прийшла! І, схоже, збиралася влаштуватися у нас надовго.
Через якийсь час вона почала робити вигляд, що не хоче до нас приходити, бо я всім незадоволена. Потім вона стала звертати увагу на те, що я більше не даю їй грошей і не дарую дорогих подарунків, які не зображую ідеальну невістку перед її сусідками і родичами. І найголовніше, вона збагнула, що я вже точно не буду доглядати за нею в старості, жити з нею разом
. Потім вона почала нагнітати ситуацію, що я не зважаю на інтереси чоловіка, почалися розрахунки, що я купила собі і що йому. Чоловік мені попався слабкий, несамостійний , який завжди інтуїтивно шукав собі легкі шляхи і при найменших труднощах перекладав вирішення питань на мене, щоб потім мене ж і звинуватити. Він з легкістю повівся на мамині вигадки, і вони разом прийшли до висновку, що я не виправдала їхніх надій.
Я так втомилася від цієї сімейки, що, розлучившись з ним, відчула себе щасливою. Одне добре: завдяки своїй колишній (на щастя) свекрусі, я дуже добре зрозуміла, що такий чоловік мені не потрібен ні в якому вигляді.
