Вадим здав батька в будинок nрестарілих. На зворотній дорозі син Вадима, 7-річний микита, раптом поставив батькові одне питання, яке змусило батька розвернутися
Стаючи зовсім дорослими, під завалом питань, які потрібно вирішувати і справами, які ми самі набираємо на свою голову просто так, ми забуваємо про найдорожчих людей, виключаючи їх з наших життів, вважаючи їх зайвими. Але ж в дитинстві ті самі люди обіймали нас, і всі проблеми, весь смуток кудись пропадав.
Вадим був єдиним добувачем в сім’ї. Йому було нелегко, адже зарплата була не найвища, а він знаходився в пошуку додаткових джерел заробітку. Тут, зовсім не вчасно захворів його батько, і так як старий жив один, довелося Вадиму забрати його до себе.
Це не дуже сподобалося його дружині. Невістка ставилася до Івана Петровича з вираженим холодком. Вона постійно говорила чоловікові, що їм складно тягнути батька на собі. Незабаром було прийнято рішення здати Івана Петровича в будинок перестарілих.
Вадим зібрав речі батька, посадив його з сином в машину і відвіз за вже обраною дружиною адресою. Вадим вважав, що батькові там буде легше, про нього і піклуватися там можуть краще.
На зворотній дорозі син Вадима, 7-річний Андрійко, раптом запитав у батька:
— Тату, а скажи мені адресу цього місця.
Він мені потрібен.
— Навіщо він тобі, сину? — запитав Вадим.
— Ну, щоб я знав, куди тебе здати, коли ти постарієш.
Вадим тут же розвернувся і поїхав за батьком. Він довго просив вибачення у свого старого, хотів навіть на коліна вставати, але той не дозволив. Потрібно цінувати своїх батьків, адже поки вони живі, ми можемо спокійно вважати себе дітьми.
