Відколи я привела додому другого чоловіка, сусідка Марія перестала зі мною спілкуватися. А потім по селі поповзли плітки про мене
Дружу я з Марією все життя, адже живемо разом з нею через паркан. Спершу разом ходили до школи, потім навчалися в місті в один період, ми просто однолітки, й одночасно виходили заміж.
Все життя у нас крутилося лише навколо господарства та домашньої роботи. Згодом ми народили по донечці. Також було те, що нас ще об’єднувало — наші чоловіки любили прикладатися до чарки. Так і терпіли їхні витівки чи не щодня.
Навідувала я Марію, і вона мене чи не щодня, допомагали один одному й разом скаржилися на життя. В складні моменти відкривали одна одній душу, адже потрібно було від когось почути слова підтримки.
І жили ми так до тих пір, поки матеріальні статки в нас були однакові. Коли донька була в п’ятому класі, я для себе вирішила — більше так жити не хочу. Дитина не повинна бачити такого батька й жити в бідності. Я подала на розлучення, мене не підтримував ніхто, особливо подруга.
Хоча в Марії була така ж історія, вона на розлучення не наважилася.
Мені пощастило, розлученою я була недовго. У мене зав’язалися стосунки з давнім знайомим, раптово його зустріла й районному центрі й так почали спілкуватися. Він має гарну роботу, не вживає оковитої та й до моєї доньки ставився цілком нормально.
Жили щасливо, він переїхав до мене і ми почали накопичувати кошти. Спершу придбали мотоблок, потім машину, потім трактор свій.
За цей час стосунки з Марією геть зіпсувалися. До мене вона більше в гості не заходить, до себе не кличе, взагалі уникає будь-якого спілкування. Добре, що хоча б вітається зі мною. Згодом чоловік мені розповів, що селом ходять чутки, ніби то у мене є коханець. Звичайно, ми з цього посміялися, але цікаво було вияснити, хто може таке плести.
Виявилося, що «вітер дме» – з сусіднього двору. Сусідка Марія плітку по селу рознесла.
Тоді це мене дуже образило, я побігла до Марії виясняти стосунки…
— Ти думаєш мені легко спостерігати, як ви щасливо живете, а мій навіть додому ночувати не приходить. Автівку купили, телевізор новий маєте, а я картку зарплатну не знаю, де від чоловіка ховати…
Я була шокована з цих слів, повернулася додому і вирішила з чоловіком паркан зробити високим, щоб мене люди заглядали в наше щастя.
Ви стикалися з подібними ситуаціями?
