Він запросив мене до себе додому, з самого початку дещо в ньому насторожувало. Але я пішла…

В супермаркеті біля ящика з овочами почула незадоволений голос, що нагадує скрип двірників. Чоловік вичитував дружину за неправильно вибрану цибулю:

– Скільки разів тобі пояснювати? Цибуля має бути важкою, світлою і з блискучим лушпинням.

Я здригнулася, закашлялась і згадала своє.

Ми познайомилися виснажливої ​​зими, яка тривала п’ятий місяць. Місто накрило снігом, темрявою, втомою. У мене розболівся зуб мудрості, і після чергової безсонної ночі довелося мчати в стоматологію.

Лікар виявився красенем. Натягнув дві пари рукавичок, спритно витягнув з щоки пеньок і зашив темно-синіми нитками. Через чотири дні зняв шви. Через п’ять пригостив какао. Через два тижні запросив до себе додому, а я прийшла.

З самого початку дещо в ньому насторожувало, але списувала «дивацтва» на недоліки професії. По-перше, попереджав, що нікому не дає користуватися своїм комп’ютером, так як потім доводиться розбирати клавіатуру і ретельно її мити. По-друге, з попередньою дівчиною розлучився через її неохайність:

– Уявляєш, овочі і фрукти звалювала в один лоток, хоча і дурневі зрозуміло, що помідор сливі не товариш, і тарілки в сушилку складала не за розміром. Невже складно запам’ятати: піали з котами окремо, а з конюшиною окремо? А ще сорочки після прання розвішувала на чотири прищіпки, а не на належні п’ять.

Він призначив побачення на дев’яту ранку, і я приїхала хвилина в хвилину. Насамперед побачила спеціальні ваги, що визначають час вологого прибирання, і дві пари тапочок в галошниці. В одних він розгулював по квартирі, в інших відвідував туалет.

– До речі, коли підеш по-маленькому – змивай двічі. Мило після використання поклади правильною стороною. Тією, на якій викарбовано «Duru». Двері в спальню повністю не зачиняй, залишай щілину для вентиляції. На диван краще не сідай і по килиму не ходи.

Я хмикнула, згадавши фільм «Суєта суєт», вимила руки, і він примчав з ганчіркою. Витер насухо раковину і кран. Потім, поки гримів на кухні чашками, вирушила на екскурсію. Пол виявився настільки чистим, щоб з нього можна було злизувати мед.

Книги стояли по тематиці. На верхній полиці – фантастика, нижче – історичні романи, психологія і медицина. Журнали – по нумерації, білизна на сушарці – за кольором.

Лікар метушився. Хвалився, що ліжко застеляє хвилин сорок, бігаючи з лінійкою і кутоміром, й іноді лягає спати на розкладачку, щоб не руйнувати конструкцію. Малину збирає за розміром в три гуртки, а подушки викладає так, щоб розріз на наволочці був зліва.

Фінал наших відносин пам’ятаю не чітко. Він щось кричав, і в куточках губ збиралася слина. Розмахував руками, нагадуючи вітряк, тільки досі не готова розкладати спеції за алфавітом, рахувати прищіпки і вимірювати малину “транспортиром”.

Автор – Ірина Говоруха