Віри вже не було. Ми прогулювались містом, я захотіла зайти в церкву, священник закінчив службу. Через декілька днів, я стояла на колінах і щиро молилась, сльози котились по щоках

Ще в дитинстві коли я бавилась ляльочками, то в них завжди були діти.

Після уроків бігала до сусідки гратися з маленькою Сонечкою.

Дітей завжди дуже любила.

Навіть хотіла працювати вихователькою в садочку, але доля розпорядилась так, що треба було стати стоматологом.

Тато вже багато років мав свій кабінет, і він перейшов по спадковості мені.

Тому свою мрію я відклала на поличку.

Хотіла мати велику родину, щоб в будинку дзвоном розносився дитячий сміх.

Бути найкращою в світі мамої і дружиною.

Навіть придумала імена для своїх малюків. Але підходящого чоловіка все ніяк не було. Зустрічались з Тарасом, він не був серйозним, собі не міг ради дати, не те що дітям.

Потім був Данило, він був старшим, дбав багато часу про мене, та все ніяк не одружувався. А виявилося, йому мама не дозволяє, бо я не така як вона хотіла.

Закінчились і ці стосунки. Декілька місяців відходила, і знову дала шанс чоловіку.

Він колись був моїм одногрупником, ми часто спілкувались, але в нього була дівчина, тому про стосунки навіть мова не йшла.

Випадково ми зустрілися в торговому центрі. Він люб’язно запросив на каву, я погодилась.

– Як така красива і розумна жінка досі одна? Денис ніяк не міг прийняти цей факт.

– Не було підходящого чоловіка, а з будь ким під вінець іти не хочеться. Він розуміючи кивнув.

За цей час встиг одружитися і розвестистись. Тому зараз був сам.

Наступного вечора ми пішли на фільм, згадували студентські часи, і так тепло на душі було.

Він першим виявив симпатію, приніс величезний букет квітів і ще більшого ведмедя.

Звісно як у будь-якої дівчини моє серденько розтануло.

Відсвяткували моє день народження. В дитинстві я думала, що у 25 вже буду мати двох дітей, але щось не склалось.

Про те ми вже жили разом. Перший раз в житті я була наскільки закохана.

І зрозуміла, що хочу з ним сім’ю.

Пропозиція, весілля все дуже швидко відбулось. Ми навіть вже дитячу кімнату зробили, але все ніяк не виходило завести дитину.

Місяць за місяцем все було безуспішно. Звернулися до фахівців, діагноз був не втішний.

Мій організм був проти чужорідного тіла всередині.

Лікування було тривале. Денис мене дуже підтримував, постійно був поруч, але я бачила як йому це боліло.

Я багато плакала, і майже поселилась в лікарні. Віри вже не було.

Ми прогулювались містом, я захотіла зайти в церкву, священник закінчив службу.

Я підійшла до нього, розповіла все.

– На Заході України є капличка, багато жінок зцілились після того, як побували там.

Він дав точну адресу. Надія в мені з’явилась з новою силою.

Через декілька днів, я стояла на колінах і щиро молилась, сльози котились по щоках.

Пила цілющу воду, купалась в каплиці і молилась. Я так хотіла дитинки. І чудо сталося, через три місяці, я дізналася що при надії.

Аналізи були в нормі. Ми просто не вірили своєму щастю. На світ з’явилась дівчинка Богданка – Богом дана.

А у вас було таке чудо?

Автор: Настя

Історія написана спеціально для osoblyva.сom