-Вона в сльозах прибігла до мене, мовляв, виручай. Жіноча дружба коштувала мені пристойну суму
Мені жіноча дружба коштувала пристойну суму, не стану тут її озвучувати. Але тепер точно знаю, що всі розповіді про відданість і готовність забути про себе, щоб допомогти подрузі – це казочки для наївних, для тих, хто ще не потрапив, як я потрапила. Та й то, навіть розповідають ці казки, обумовлюють, що жіночу дружбу може зруйнувати лиш чоловік. Як про чоловіка, я не знаю – не потрапляла в таку ситуацію, але ось, що про гроші додати потрібно, це однозначно.
Ми дружили з дитинства. Спочатку жили по сусідству, потім пішли в одну школу і десять років просиділи за одією партоюі. Ну, і з віком не втратили один одного, стали дружити сім’ями. Всі свята разом, відпустки і так далі. Майже зріднилися, навіть ближче деяких родичів стали.
А тут у подруги з’явилася можливість вдало купити садову ділянку – вона давно мріяла. Грошей не вистачало, вирішувати потрібно було відразу ж, і вона в сльозах прибігла до мене, мовляв, виручай. Мій чоловік давно мріяв про машину, і ми збирали гроші – вже майже вся сума була, самі планували залишок зайняти і до літа купити. Але подруга так просила, що навіть чоловік, згнітивши серце, погодився дати в борг, тим більше, що вона обіцяла віддати через два тижні.
Дали гроші, а тут дефолт. Напевно, пам’ятайте, на що перетворилися в мить все накопичення, які були в рублях? Розумні люди заздалегідь валюту купили, і ми збиралися, але тут ось це прохання, та й подруга сказала, що сама купить, тобто, віддасть за курсом. Через два тижні подруга принесла борг – рівно стільки, скільки взяла в рублях. На моє запитання, вона досить холодно відповіла, що, як брала, так і віддає – в домовлений час, всю суму.
Спробувала я з нею порозумітися, нагадати, що вона обіцяла купити валюту, що ми б нічого не втратили, якби не дали їй грошей тоді. Але вона стояла на своєму – розписки не було, про таку домовленість вона не пам’ятає, і вимагати більше я права не маю, хай хоч в суд подам.
Коли чоловік почув про гроші, він так засмутився, що я не бачила жодного разу його в такому стані, навіть напився, адже на те, що у нас залишилося, і половину машини купити не можна було. А ми вже будували плани, як у відпустку своїм ходом поїдемо, карту малювали, дитина щаслива була. І все ось так відразу звалилося.
Я ще раз спробувала поговорити з подругою. Кажу, що не повинні ж ми страждати за те, що зробили їй добру справу? Зрозуміло, що ніхто в цьому не винен, але по-чесному, по справедливості, хоча б навпіл потрібно розділити різницю. Нагадувала, що ми дружили стільки років, що вона знає, як ми мріяли про машину, як збирали гроші. На що отримала однозначну відповідь – через дружбу робити щось на шкоду своїй сім’ї вона не стане – не дурна. А я, мовляв, могла б і не давати гроші – силоміць у мене не забирали. Так це все і залишилося. Зрозуміло, що з тих пір подруг у мене немає, і напевно не з’являться, а якщо здружилися з ким-небудь, то грошових відносин у нас точно не буде.
Ганна
