Все просто: у них всі винні, а не всі праві.
В одному селі жили сусіди. Одні були подружжям декілька років, виховували дітей, а інші — нещодавно одружились. Та пара, яка у шлюбі недовго завжди дуже сварилась: крики з їхнього будинку чули усі. А от їхні сусіди завжди жили мирно і спокійно.
Після чергової сварки дружина сказала:
— Піди, Остапе, глянь до них. Що ж вони такого роблять, що не сваряться.
Остап пішов до сусідів, щоб ніби-то сіль попросити. Заходить у дім, а в них світло, просторо, пахне смачною їжею і жінка бігає то на кухню, то на коридор. У той час її чоловік проходив повз відро з водою і випадково його зачепив, вода розлилася по усій плитці коридору.
Читайте також Ну навіщо там ставитися до онуків? Я не можу цього зрозуміти.
— Коханий, вибач, це я винна. Ти проходь, я зараз поприбираю.
— Ні, люба, то я такий необережний, а тому винен. Ходи обійму.- мовив до неї чоловік.
Сусід таки попросив сіль, адже його помітили у той час і повернувся до дому. Жінка почала розпитувати як там у сусідів і він сказав:— Все просто: у них всі винні, а не всі праві.
І справді, часто ми шукаємо винних, проте самі не можемо виправдати того, що говоримо чи робимо. Стараймося ставитись один до одного з повагою та розумінням.
