Вважається, що лицьова частина для людей, а виворітня – для Бога. Як правильно вишивали рушник, аби він приносив щастя
Один з головних атрибутів, який присутній практично на всіх весільних церемоніях – це весільний рушник. Однак для того, щоб рушник приніс молодятам щастя, його треба не тільки правильно вишити, але і стати під час церемонії на певний його край.
Існує кілька основних правил, пов’язаних з вишивкою весільного рушника:
Правило 1.
Дівчина повинна вишити його так, щоб малюнок на лицьовій і виворітній стороні був однаково красивим і акуратним. Вважається, що лицьова частина для людей, а виворітня – для Бога. Красива вишивка лицьової частини дасть вам можливість виглядати щасливими в очах людей, але щоб і серце відчувало те ж, треба намагатися уникати виникнення вузликів і заплутаних ниток на виворітній стороні рушника.
Правило 2.
Перед тим, як починати вишивання, дівчина повинна була поститися, щоб думки її були чистими.
Правило 3.
У той час, як дівчина буде вишивати рушник, в будинку намагалися поводитися мирно, тоді і весілля буде таким.
Правило 4.
Заздалегідь потрібно заготовити пяльця, ножиці, нитки і голки (їх треба мати стільки ж, скільки кольорів ниток будете використовуватися). Найщасливішими вважаються голки, куплені в понеділок. До речі, їх ні в якому разі не можна втратити або зламати, в іншому випадку шлюб не принесе щастя.
Кращим днем для початку роботи є четвер. Вишивати весільний рушник слід тільки в першій половині дня, коли сонце нарощує свою силу, щоб і сила рушника росла. Під час роботи над рушником не можна було сідати спиною до сонячного світла – промені повинні падати прямо на рушник. Найпоширенішим мотивом весільного рушника є древо життя, нагадує саму жінку, покликану продовжити рід: верхні гілки – руки, коріння – ноги. Найчастіше дерево виростає з якогось горщика або гриба (асоціюються з родючим чревом або фалічним символом відповідно).
На верхніх гілках дерева вишивають квіти, які символізують живих родичів. Померлі представники роду вишиваються у вигляді птахів. Вони також розташовані на верхніх гілках, так як вони покликані захищати своїх рідних. Найкраще, якщо ви знайдете старовинний рушник щасливо прожитої пари і візьмете його в якості прикладу. Але малюнок повинен обов’язково вам подобатися, в такому випадку сила рушника збільшиться.
Важливим моментом є крок, коли молоді стають на рушник. Робити це треба вранці в неділю, так як це день сонця. А ось в суботу ставати на рушник не радять, оскільки суботою керує Сатурн, який вважається планетою смeрті. Процедура виглядала наступним чином: в будинок, де знаходилися батько і мати, по полотняній доріжці вводили молодих, які з цього часу вважалися єдиним цілим. Решту в будинок не впускали. Мати простилає рушник і молоді ставали на нього колінами. Наречений ставав на той край, з якого дівчина починала вишивати, а наречена – на той, яким закінчувала роботу. Це дає можливість зарядитися енергією.
Позначали краї рушників парними або непарними елементами або ж використовували різні кольори. Після того, як молоді стали на коліна, батько ламав навпіл весільний коровай, складав їх разом і замотував в інший рушник. Цим хлібом батько благословляв пару. Нинішні весільні обряди з використанням рушника проводяться набагато простіше. Але все ж, варто уважно стежити, щоб хтось ненароком або спеціально не став на ваш рушник. Це принесе лихо в шлюб, а ваше щастя передасться йому.
